Як виглядала садиба і кому вона належала?

У 1858 році ділянку площею 1507 квадратних сажнів на розі Володимирської та Великої Житомирської придбали колезький радник Микола Виноградський та його дружина Наталія Вікторівна — за 400 карбованців сріблом. Ця «пустопорожня» на той час садибна земля згодом стала колискою двох видатних особистостей. Нині на тому місці стоїть будинок за адресою Велика Житомирська, 8/14, зведений 1910 року вже на місці давнішої споруди.

Двоє синів Виноградських залишили глибокий слід у світовій науці та культурі. Сергій Виноградський став відомим російсько-французьким мікробіологом, а Олександр (1855–1912) — українським диригентом, композитором і музично-громадським діячем, чиє ім’я міцно вписане в історію київської та європейської музики.

Що Олександр Виноградський зробив для музичного Києва?

Завдяки Олександру Виноградському кількість симфонічних концертів у Києві зросла з 2–3 до 8–9 на сезон. Він залучав до виступів у місті найвидатніших виконавців свого часу: скрипалів Леопольда Ауера, Ежена Ізаї та Фріца Крейслера, піаніста Йозефа Гофмана, баритона Тітта Руффо. У Києві за його диригентства виступали й композитори — Петро Чайковський (1891) та Сергій Рахманінов (1911).

Виноградський систематично знайомив киян із симфонічною класикою: у його програмах звучали всі симфонії Людвіга ван Бетховена, Роберта Шумана, Петра Чайковського. Він першим у Києві виконав Першу (1897) і Другу (1898) симфонії Василя Калинникова — причому Друга симфонія була присвячена саме Виноградському. Також вперше прозвучали симфонія ре мінор (1897) і симфонічна поема «Проклятий мисливець» (1895) Цезара Франка, твори Антоніна Дворжака, Каміля Сен-Санса, Зденека Фібіха та інших.

У концертах брали участь і київські митці: піаністи Григорій Бобінський, Володимир Пухальський, Микола Тутковський, Григорій Ходоровський-Мороз, скрипаль Михайло Ерденко, співаки Павло Кошиць, Марія Литвиненко-Вольгемут, Олександр Мишуга, хор Яна Калішевського.

Куди переїхала родина після Києва?

У 1877 році Виноградські залишили київську садибу і переїхали до маєтку в Городку на Поділлі. Після смерті батька Олександру Виноградському дісталося село Кутківці на Поділлі — біля підніжжя знаменитих Товтр-Медоборів, нині в Кам’янець-Подільському районі.

Це подільське село відоме і своїм зв’язком з іншою визначною постаттю — Пилипом Коновалом, єдиним українцем, кавалером Хреста Вікторії: найвищої нагороди за мужність, якою можуть бути відзначені вояки з країн Британської корони. Примітно, що бронзовий хрест цієї відзнаки традиційно карбується з металу трофейних гармат, захоплених у Севастополі під час кампанії 1853–1856 років.

Чому ця публікація є «експериментальною» для заповідника?

Заповідник «Стародавній Київ» зазначає, що ця публікація є для нього незвичною: зазвичай установа розповідає лише про об’єкти на власній території. Утім, родина Виноградських і їхня колишня садиба безпосередньо пов’язані з пам’ятками заповідника — зокрема з будинком на Великій Житомирській, 8/14, де і стояла давня садибна забудова. Саме такі родинні та топографічні зв’язки між київськими адресами і подільськими маєтками допомагають відновлювати цілісну картину культурного минулого міста.

Чому це важливо знати

Історія садиби Виноградських на розі Володимирської та Великої Житомирської нагадує, що за кожною київською адресою стоїть багатошарова людська і культурна пам’ять. Олександр Виноградський заклав підвалини симфонічного концертного життя в Києві, яке й досі визначає культурний обрис міста. Знання про таких діячів допомагає киянам усвідомити глибину власної музичної традиції та цінність збереження архітектурних і документальних свідчень минулого.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, прибутковий будинок на Шовковичній, 19 — ще одна маловідома пам’ятка неоготики Лип’ян. Також ми розповідали про прибутковий будинок на Подолі з автентичним декором XIX ст. — Київ зберігає унікальні архітектурні свідчення минулого.