Максим Остапенко — археолог, кандидат історичних наук, генеральний директор Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», людина, яка багато років очолювала Хортицю й стала одним із тих, хто формує сучасне бачення української культурної спадщини. Наша розмова мала бути про археологію, музеї, Лавру та збереження пам’яток. Але майже одразу стало зрозуміло, що вона значно ширша за професію чи посаду.

Історія Олега Заярного — це розмова не лише про особистий шлях до професійного успіху. Це історія про те, як наполегливість, якісна освіта, підтримка родини та доступ до сучасних технологій дозволяють людині повністю реалізувати свій потенціал незалежно від життєвих обставин.

Київ того дня був залитий сонцем. Після довгих холодів місто ніби нарешті видихнуло — тепле повітря, яскраве світло, свіжа зелень на деревах і той особливий травневий стан, коли старі київські пагорби здаються майже нереальними у своїй тиші й красі. Сонце било просто в очі, сліпило, гріло схили Старокиївської гори. У повітрі стояв запах нагрітої липи й молодого листя. Ми зустрілися з Ігорем Харченком в офісі Фундації Пилипа Орлика на Володимирській, де він нині є головним консультантом.

Бульвар Тараса Шевченка, 3. Стара київська будівля з високими сходами, велика приймальня, а далі — кабінет директора Департаменту культури КМДА Сергія Анжияка. Археолог за освітою, людина, яка працювала у Вишгородському заповіднику, Міністерстві культури, сфері охорони культурної спадщини й зрештою опинилася у системі управління культурою міста.

На Старокиївській горі перед спорудою Національного музею історії України лежать фундаменти Десятинної церкви. До них звикаєш дуже швидко — настільки, що перестаєш дивитися під ноги. Камінь стає просто частиною простору, хоча насправді це і є початок.

Неділя. Але в Київському національному академічному театрі оперети робота кипить.У цьому просторі немає випадковостей. Усе вибудувано — від світла до руху людей, від коридорів до сцени. Театр відчувається не лише як будівля, а як система, де кожен елемент має своє місце і свою функцію. І головне — тут немає розхлябаності. Жодної.

Гарік Корогодський — київський підприємець, письменник і засновник фонду «Життєлюб», який щодня годує понад тисячу киян і об’єднує понад 2 000 волонтерів. У розмові з журналісткою Лєнкою Кириченко він розповів, як танцмайданчик у Гідропарку став одним із найбільших соціальних проєктів міста, чому фонд свідомо не допомагає конкретним людям і що означає фраза «Панда хоче гратися».

Театрознавець, журналіст і головний редактор журналу «Український театр» Віталій Жежера розповів, як випадково вступив до театрального інституту в Києві, чому в столичних театрах 1970-х «не було нічого яскравого», і які вистави про війну він вважає найсильнішими — серед них є й ті, що з’явилися ще до 2022 року. Розмова відбулася 5 березня 2026 року в редакції видавничого дому «Антиквар» на Володимирській.