Будинок Горенка на Великій Житомирській: брат-близнюк у глибині двору
Прибутковий будинок купця Семена Горенка за адресою Велика Житомирська, 24-Б — майже точна копія сусіднього будинку № 24, зведеного на червоній лінії вулиці. Корпус «Б» побудований у 1906–1907 роках і схований у глибині подвір’я, проте розмірами та оздобленням нічим не поступається «головному». Обидві споруди стоять досі — і це рідкісний приклад збереженої київської садиби рубежу XIX–XX століть у майже незміненому вигляді. повідомляє «ДІАЗ Стародавній Київ»

Найважливіше про Київ — у Telegram
Тривоги, тарифи, транспорт — коротко і без спаму
Як виглядає будинок № 24-Б і чим він схожий на сусіда?
Обидві споруди — № 24 і № 24-Б — відрізняються лише незначними деталями. Той самий архітектор, схоже, просто дещо переробив початковий проєкт для другого корпусу. Неоренесансно-необароковий декор, представницькі фасади, добротне оздоблення — все це робить «дворовий» будинок цілком рівноправним із парадним. Навряд чи квартиранти, що наймали тут помешкання, поступалися статком мешканцям вуличного корпусу. Можливо, вони просто більше цінували тишу двору.
Хто збудував і кому належала садиба?
Наприкінці XIX століття ділянка належала спершу Леонтію Ганкевичу, а згодом перейшла до купця Семена Горенка, який і фінансував масштабне будівництво. Головний корпус — № 24 — зведено раніше, а будинок № 24-Б добудовано вже у 1906–1907 роках. На думку Дмитра Малакова, проєкт будинку № 24 виконав архітектор Микола Казанський, хоча деякі дослідники припускають авторство Олександра Кривошеєва. Відповідно, один із цих зодчих, найімовірніше, причетний і до будинку № 24-Б.
Чому будинок № 24 відоміший за свого «близнюка»?
Головний корпус виходить безпосередньо на вулицю і потрапляє в поле зору кожного перехожого. Крім того, у будинку № 24 певний час мешкав Євген Оскарович Патон. Про видатних постатей, пов’язаних із корпусом «Б», відомостей немає — він так і лишається у буквальному й переносному сенсі «у тіні» свого парадного брата.
Що таке «червона лінія» вулиці в забудові XIX–XX століть?
«Червона лінія» — умовна межа, що відокремлює проїжджу частину та тротуар від приватних володінь. У київській практиці рубежу XIX–XX століть саме на червоній лінії зводили головний, найпарадніший корпус садиби — з розкішним фасадом і дорогими квартирами. У глибині двору зазвичай розміщували флігелі або службові споруди. Випадок Великої Житомирської, 24-Б цікавий тим, що «дворовий» корпус за якістю не поступається вуличному.
Чому це важливо знати
Київські прибуткові будинки рубежу XIX–XX століть — свідки того, як місто ставало справжньою європейською метрополією. Садиба Горенка на Великій Житомирській зберіглася у майже первісному вигляді, що є справжньою рідкістю. Знати такі місця — означає вміти читати місто, розуміти логіку його зростання й берегти те, що пережило десятиліття перебудов і воєн.
Раніше ми писали
Як ми раніше писали, У Бучі затримали чоловіка за спробу продати чужий будинок за 108 тисяч доларів. Також ми повідомляли, що 52-річного підпалювача будинку у Димерській громаді взяли під варту.
Віталій Гринчук — журналіст і медіаменеджер із семирічним досвідом у медіагалузі. Має гуманітарну освіту, яка формує його підхід до роботи з текстом, контекстом і аудиторією. За роки практики пройшов шлях від журналіста до управлінця — поєднує редакційне мислення з розумінням медіапроцесів зсередини.
Усі статті автора →







