
Південний палац Володимира: що збудували біля Десятинної церкви
Яким був Південний палац і для чого він слугував?
За даними археологічних розкопок, Південний палац являв собою прямокутну споруду завдовжки 44 метри та завширшки 11,5 метра. Всередині будівля була перегороджена поперечними стінками на три частини: два бічні квадратні приміщення та одне подовжене центральне.
Фундаменти закладалися порівняно неглибоко — лише на 60 сантиметрів, — проте мали значну товщину: 170 сантиметрів. Стіни зводилися з плінфи — тонкої випаленої цегли — у техніці, яка збігається з технікою кладки Десятинної церкви та Західного палацу. Таке конструктивне рішення підкреслює, що всі три споруди будувалися як єдиний ансамбль, найімовірніше однією командою візантійських майстрів.
Дослідники ототожнюють Південний палац із літописною княжою гридницею — парадною залою, де збиралася дружина. Ця назва вперше зустрічається в літописі під 996 роком у зв’язку з недільними бенкетами, які влаштовував князь Володимир для дружинників і бідноти. Можливо, у північно-західному куті палацу існували переходи в бік Десятинної церкви, що робило ансамбль єдиним цілим як у функціональному, так і в просторовому сенсі.
Коли і чому палац зник?
Південний палац було розібрано орієнтовно у XII столітті — причини цього досі остаточно не з’ясовані. Від величної споруди залишилися лише фундаментні рови, які дали дослідникам уявлення про планування давньої будівлі.
Сьогодні місце розташування фундаменту частково позначене червоним кварцитом з боку Володимирської вулиці. Це єдина матеріальна згадка про палац, що існував понад тисячу років тому і був символом могутності ранньої київської держави.
Варто зазначити, що саме в цьому архітектурному ансамблі — Десятинна церква, Західний і Південний палаци — сконцентровано головні символи доби Володимира Великого. Десятинна церква, збудована як перша кам’яна церква Русі, сама по собі є предметом окремих наукових дискусій щодо її вигляду та точного розташування окремих елементів. Як ми раніше писали, її залишки досі приховують чимало загадок.
Що лишила по собі епоха Володимира в центрі Києва?
Розкопки 1868 року стали першим кроком до вивчення палацового комплексу Старокиївської гори. Подальші дослідження Мілєєва та Вельміна на початку XX століття дозволили реконструювати план Південного палацу та краще зрозуміти, як виглядав центр стародавнього Києва.
Зараз ця територія входить до заповідної зони навколо Національного заповідника «Софія Київська». Туристи та киянки й кияни, які прогулюються Володимирською вулицею, здебільшого не підозрюють, що під їхніми ногами — або зовсім поруч — зберігаються сліди однієї з найдавніших кам’яних споруд Київської Русі. Як ми раніше писали, Старокиївська гора й досі є одним із найбагатших на знахідки археологічних районів міста.
Чому це важливо знати
Південний палац — не просто археологічна пам’ятка. Це матеріальне свідчення того, яким був Київ понад тисячу років тому: столицею з розвиненою архітектурою, дипломатичними зв’язками з Візантією та складним придворним життям. Розуміння цього пласту історії допомагає киянам усвідомити глибину коренів свого міста і цінувати збережені та втрачені пам’ятки.
Раніше ми писали
Як ми раніше писали, археологи досі не можуть дійти єдиного висновку про вік Києва. Також у 2026 році ми розповідали про 971-у річницю від смерті Ярослава Мудрого — правителя, який продовжив будівничу традицію Володимира Великого.
археологія, Володимир Великий, історія Києва, Київська Русь