Що відбувається всередині

Заповідник давно отримував свідчення очевидців про збережені інтер’єри колишньої бібліотеки Інституту ботаніки НАН України, розміщеної в цій будівлі. Однак доступу до пам’ятки — попри те, що вона перебуває на теренах заповідника — ДІАЗ не мав. Відвідати будівлю вдалося лише під час зйомок сюжету для телемарафону «Єдині новини» разом із журналісткою Дар’єю Цисарук.

«Ми потрапили лише у хол, а кажуть, що зали ще цікавіші. Але туди нас не пустили», — розповідає очільник ДІАЗ Роман Маленков. Навіть у холі збереглася ліпнина, якої майже не лишилося в інших київських спорудах схожого рівня. Кімнати з ще багатшим оздобленням офіційним особам досі недоступні.

Чому пам’ятка роками закрита

Садиба перебуває у користуванні Інституту ботаніки НАН України, де раніше розміщувалася бібліотека установи. Саме через це ДІАЗ «Стародавній Київ», попри повноваження заповідника, фактично не міг ані оглянути будівлю зсередини, ані оцінити реальний стан декору. Будівля офіційно закрита — і це попри те, що вулиця Велика Житомирська налічує 45 об’єктів культурної спадщини та є однією з найдавніших у місті.

Як ми писали раніше, сусідній будинок на Великій Житомирській, 15-а — зразок прибуткової кам’яниці кінця XIX — початку XX століть — теж приховує цікаві архітектурні деталі, невидимі для більшості киян. Вулиця в цілому зберігає надзвичайно щільну концентрацію спадщини, однак значна її частина залишається практично недоступною.

Хто відповідає

Формально будівля перебуває у користуванні НАН України через Інститут ботаніки. Однак державний статус пам’ятки передбачає, що охорону та належне утримання мають забезпечувати органи охорони культурної спадщини. До вирішення ситуації вже долучився Департамент охорони культурної спадщини КМДА, який має налагодити комунікацію з НАН України.

Схожий правовий глухий кут стримує збереження і інших київських пам’яток. Так, як ми повідомляли, будинок археолога Хвойки на Ігорівській занепадає, бо потрапив до арештованого майна, яким ніхто реально не управляє. У випадку садиби на Великій Житомирській ситуацію ускладнює інший чинник: НАН України як користувач не поспішає відкривати будівлю навіть для офіційних перевірок.

Що роблять зараз

Після першого офіційного огляду Департамент охорони культурної спадщини КМДА очікує налагодити комунікацію з НАН України, щоб розпочати реальний процес порятунку будівлі. Конкретних термінів поки не оголошено, однак сам факт залучення департаменту вже є кроком уперед — раніше заповідник звертався до Інституту ботаніки без видимого результату.

Садиба має й особливе меморіальне значення: тут жив і працював видатний мікробіолог та епідеміолог Данило Заболотний — президент Всеукраїнської академії наук у 1928–1929 роках та засновник Інституту мікробіології і вірусології. Його ім’ям названо проспект у Києві та наукову установу, яка діє донині. Це робить втрату декору будівлі не просто архітектурною, а й культурно-меморіальною проблемою.

Чому це важливо знати

Інтер’єри садиби на Великій Житомирській, 28 — рідкісний зразок міської архітектури межі XIX–XX століть із витонченим ліпним оздобленням. Якщо не вжити заходів, декор може бути безповоротно втрачений через вологість, перепади температур і відсутність догляду. Переважна більшість киян навіть не підозрює про існування цих інтер’єрів — будівля закрита для публіки.

Проблема садиби відображає більшу системну ситуацію: десятки київських пам’яток перебувають у різних відомствах, між якими немає злагодженої координації щодо охорони. Як ми розповідали, пам’яткоохоронці вже зверталися до прокуратури через руйнування історичних будівель на Подолі — питання системної відповідальності за спадщину в столиці залишається відкритим.

Раніше ми писали

Про будинок КМДА на Великій Житомирській, 15-а — сусідню кам’яницю кінця XIX — початку XX століть із прихованою архітектурною історією. Також ми повідомляли про занедбаний будинок археолога Хвойки на Ігорівській, де АРМА досі не призначило управителя. Окремо ми писали про звернення пам’яткоохоронців до прокуратури через знищення старих будівель на Подолі.