Як чеський вчитель став українським археологом

Хвойка потрапив до Києва у 1876 році — як стверджує переказ, через нещасливе кохання. За однією з версій, він познайомився з київською родиною на богемських курортах і вирушив за нею на береги Дніпра. За іншою — тікав від деспотичного батька, який хотів нав’язати йому шлюб. Як би там не було, особисте життя не склалося, і Хвойка залишився в Києві назавжди.

Перші роки він викладав німецьку мову й малювання, паралельно займаючись агрономічними дослідами у власній лабораторії в передмісті. Успіхи в агрономії принесли йому поважні нагороди. Але пожежа знищила лабораторію та всю документацію — і саме ця трагедія штовхнула Хвойку до археології, якою він цікавився з дитинства.

Відкриття, що переписали давню історію України

У серпні 1893 року в глиняному кар’єрі на Кирилівській вулиці Хвойка знайшов ікло мамонта. Подальші розкопки відкрили стоянку первісних людей — Кирилівську, що датується приблизно 25 тисячами років до нашої ери. На глибині 20 метрів на площі майже тисячі квадратних метрів знайшли рештки понад шістдесяти мамонтів, а також носорогів, печерних ведмедів і левів. Сенсацією стали мамонтові ікла з гравіруванням у вигляді геометричних орнаментів.

Але головна слава прийшла 1896 року — після розкопок у селі Трипілля на Київщині. На XI Археологічному з’їзді 1899 року Хвойка представив відкриття нової культури, якій згодом дали назву трипільська. Сьогодні вона вважається однією з найдавніших цивілізацій Європи, що існувала на цих землях 5–7 тисяч років тому. Тоді ж він звітував про Кирилівську стоянку — через інший виступ, зроблений геологом Петром Армашевським, оскільки лише фахівець міг говорити про датування.

Наступні розкопки в селах Ромашки, Зарубинці та Черняхів (1899–1901 роки) відкрили ще дві культури — зарубинецьку й черняхівську. Хвойка знаходив нові пам’ятки завдяки простому, але геніальному методу: розпитував місцевих селян про знайдені «черепки».

Чому це важливо для Києва сьогодні

Хвойка мешкав і працював на вулиці Ігорівській, 9/1 — на нинішній території ДІАЗ «Стародавній Київ». Саме там він створив перший у світі музей трипільської культури. Як ми нещодавно писали, сьогодні цей будинок перебуває в критичному стані: АРМА, яке управляє арештованим майном, не поспішає призначати управителя, а ДІАЗ не може юридично втрутитися без відповідного рішення.

Доля будинку Хвойки — показовий приклад системної проблеми. Об’єкт культурної спадщини, де народилася українська археологія світового рівня, руйнується через правові колізії та інституційну байдужість. В умовах повномасштабної війни, коли Росія цілеспрямовано знищує українську культурну ідентичність, збереження таких місць набуває особливого значення.

Розкопки на Старокиївській горі, які Хвойка проводив на початку XX століття, підтвердили існування ранньослов’янських поселень і княжих споруд. Він знайшов капище VIII–IX ст. та цеглу з зображенням великокнязівського тризуба — матеріальне свідчення безперервності присутності людини на київських пагорбах. Ці відкриття й досі є підвалиною наукових уявлень про давню Україну-Русь.

Хто відповідає за пам’ять про вченого

ДІАЗ «Стародавній Київ» — державний історико-археологічний заповідник — зберігає та популяризує спадщину Хвойки. Саме заповідник регулярно нагадує про видатного вченого та стежить за станом пов’язаних з ним об’єктів. Водночас юридичну відповідальність за будинок на Ігорівській несе АРМА, а загальний нагляд за пам’ятками культурної спадщини — Департамент охорони культурної спадщини КМДА.

Що роблять зараз

ДІАЗ «Стародавній Київ» зберігає пам’ять про Хвойку через публікації та освітні програми — зокрема 175-річчю від дня його народження присвячено окремий матеріал в офіційних соцмережах заповідника. Представники ДІАЗ також планують звернутися до АРМА щодо передачі будинку на Ігорівській в управління заповідника — це наразі єдиний законний шлях зберегти споруду від остаточного руйнування.

Паралельно тривають дослідження на об’єктах, пов’язаних з культурами, відкритими Хвойкою. Як ми повідомляли раніше, на Замковій горі археологи знайшли забуту 150-річну стіну монастиря — підтвердження того, що київська земля досі зберігає несподівані свідчення минулого.

Раніше ми писали

У лютому 2026 року ми розповідали про критичний стан будинку Хвойки на вулиці Ігорівській — першого у світі музею трипільської культури, яким ніхто не управляє через правові колізії між АРМА та заповідником. Також ми писали про знахідки на Замковій горі, де розкопки виявили залишки монастирської стіни XIX століття.