Як знайшли забуту споруду

Роман Маленков, заступник генерального директора Київського науково-методичного центру з охорони пам’яток і керівник ДІАЗ «Стародавній Київ», шукав цей фрагмент стіни давно. Про існування ще одного шматка муру він знав із фотографій, але точне розташування залишалося загадкою.

Влітку виявити стіну майже неможливо через густу зелень. Маленков із колегами розпитували різні установи, але конкретної інформації не отримали. Тоді вирішили самі обшукати всю Замкову гору і знайшли споруду випадково — коли опало листя.

«Ми просто полізли по скелях наугад шукати і облазили всю гору. І, в принципі, коли листя впало, ми побачили цю стіну», — розповідає Роман Маленков.

Що саме виявили дослідники

Знайдений фрагмент має складну інженерну конструкцію. Стіна заввишки три метри і товщиною близько 60 сантиметрів складається з квадратних стовпів та монолітних прогонів. По всій довжині муру є контрфорси — додаткові опори, які не давали стіні посунути схилом.

«Це дуже складна інженерна конструкція. Тут, бачите, є контрфорси всюди, щоб її не посунуло схилом. Треба було гору закріпити, тому що навесні, коли танув сніг, частина ґрунтів сповзала завжди вниз. Щоб припинити ці процеси, збудували таку потужну стіну», — пояснює дослідник.

На цеглі збереглися клейма з датами. Найстаріше клеймо, яке вдалося прочитати, — 1842 року, найновіше — 1852 або 1853 року. Це підтверджує, що огорожу зводили у кінці 1840-х — на початку 1850-х років за проєктом архітектора Павла Спарро замість попередньої дерев’яної.

Підземне склепіння — таємниця, яку ще треба розгадати

Під час обстеження дослідники виявили склепіння з можливим ходом. Що це було — досі точно невідомо. Версії різні: дренажна система для відведення талих і дощових вод, таємний хід, господарські льохи або навіть склеп.

«Ось, бачите, склепіння. Воно не просто так тут було зведено. Тут якийсь був хід. Що це був за хід? Чи це була якась дренажна система? Це може бути таємний хід якийсь. Може бути навіть склеп», — каже Маленков.

Роман Маленков схиляється до версії про технічне призначення: «Місця, де ми знайшли входи у щось підземне, малодоступні. Тому навряд чи це були склепи чи господарські споруди. Втім — можливе все. Потрібно перевіряти».

Чому огорожу майже повністю знесли

За радянських часів, з невідомих досі причин, монастирську стіну визнали непотрібною і знесли майже повністю. Один фрагмент зберігся на самій Замковій горі — його добре знають і кияни, і туристи. Другий, щойно знайдений, уцілів лише завдяки крутому схилу, де демонтаж виявився занадто складним.

Оригінальна огорожа простягалася майже на кілометр і оточувала весь монастирський комплекс разом із цвинтарем на Замковій горі. У 1935 році кладовище ліквідували, а після Другої світової війни на горі облаштували радіолокаційну вишку, яка глушила трансляції закордонних радіостанцій.

Історія Флорівського монастиря

Флорівський Вознесенський монастир — одна з найдавніших жіночих обителей Києва. Перша писемна згадка про нього датується серединою XVI століття. У 1712 році Флорівський і Печерський Вознесенський монастирі об’єдналися, після чого почалося масштабне будівництво кам’яних споруд.

Між 1722 і 1732 роками спорудили Вознесенський собор — трибанний храм у стилі українського бароко. У 1811 році страшна пожежа на Подолі знищила дерев’яні будівлі монастиря, під час якої загинуло близько 40 черниць. Імператор Олександр І виділив 133 000 рублів на відновлення, і протягом XIX століття комплекс значно розбудували.

У 1929 році радянська влада закрила монастир, перетворивши храми на майстерні, а житлові корпуси — на виробничі приміщення. Під час німецької окупації обитель відновила діяльність. Сьогодні Флорівський жіночий монастир діє, має статус культурної пам’ятки і входить до складу Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ».

Що буде з виявленою пам’яткою

Нинішню знахідку мають зареєструвати як нововиявлену пам’ятку. Заповідник «Стародавній Київ» спільно з «Україною Інкогніта» планують детально обміряти мур, провести геодезичні роботи й нанести його на сучасні карти.

Також археологи дослідять підземні склепіння — проведуть розкопки, складуть карту підземних конструкцій та вивчать можливі артефакти. Для збереження муру залучать реставраторів, щоб захистити споруду від руйнування через погодні умови.

Замкова гора — не лише історичне місце, а й популярне місце відпочинку. Минулого літа активісти власними силами оновили тут оглядовий майданчик з панорамним виглядом на Поділ та Андріївську церкву.

Чому це важливо знати

Знайдений мур допоможе точніше відтворити межі монастиря в XIX столітті і зрозуміти, як розвивався Поділ. Підземні простори можуть містити артефакти, пов’язані з монастирським життям — залишки келій, поховання, господарські приміщення.

Збереження та дослідження цього фрагмента стіни підсилює значення Флорівського монастиря для київської історії. Замкова гора здавна має особливе місце в народних уявленнях — тут, за переказами, могли перетинатися земне і небесне, а в підземеллях ховали церковне майно під час небезпечних часів.