Архітектор Андрій-Фердінанд Краусс і «Замок Річарда»

Андрій-Фердінанд Краусс — один із помітних київських архітекторів кінця ХІХ — початку ХХ століття. Серед його робіт — знаменитий будинок «Замок Річарда Левове Серце» на Андріївському узвозі, одна з візитівок київського еклектичного стилю. Те, що флігель на Спаській походить з тієї самої майстерні, що й один із найвпізнаваніших будинків міста, само по собі робить споруду помітною точкою на архітектурній мапі столиці.

Краусс працював у епоху, коли київська забудова формувалася стрімко: на місці садиб і хуторів зводили прибуткові будинки, готелі й комерційні споруди. Кожен такий проєкт — компроміс між замовником, бюджетом і модним на той момент стилем. У випадку зі Спаською це був історизм — повернення до архітектурних форм минулого, з вільним поєднанням елементів різних епох.

Купець Тев’є Апштейн і його садиба

Замовником забудови виступив Тев’є Апштейн — купець першої гільдії. Перша гільдія у Російській імперії об’єднувала найзаможніших підприємців із правом на оптову торгівлю та закордонні операції; у Києві такі купці часто інвестували саме в нерухомість центральної частини міста. Садиба Апштейна на Спаській складалася з головного будинку — №8 — і флігеля — №8-Б. Проєкт обох споруд розробив Краусс.

Подібна модель забудови — головний будинок плюс флігель — була типовою для київських прибуткових садиб того часу. Власник міг здавати квартири в обох корпусах, отримуючи стабільний дохід, а сам мешкати в одному з них або поряд. Розташування на Подолі давало додатковий бонус: близькість до Контрактової площі і торгових кварталів робила нерухомість привабливою для оренди.

Стиль: історизм з елементами неоренесансу

Чотириповерховий флігель виконаний у стилі історизму з елементами неоренесансу. Історизм як напрям домінував у Європі другої половини ХІХ століття: архітектори вільно цитували мотиви готики, бароко, ренесансу, поєднували їх в одній споруді. Неоренесансні елементи — це впізнавані мотиви італійських палаццо XV–XVI століть: пропорції фасаду, деталі обрамлення вікон, рустування першого поверху.

Сучасний вигляд споруди зберігає основні риси задуму, попри пізніші втручання — заскленням балконів і ремонтами фасаду. Подібні прибуткові будинки — це шар київської забудови, який часто опиняється на межі ризику: формально не маючи статусу пам’ятки національного значення, такі споруди легко стають жертвами реконструкцій або «оновлень» фасадів.

Чому це важливо знати

Спаська — одна з історичних вулиць Подолу, де щільність дореволюційної забудови залишається відносно високою. Кожен такий будинок — носій ремесла своєї доби: пропорцій, ліпнини, кованих балконів, складної цегляної кладки. Знання адрес, історій замовників і авторства проєктів — спосіб бачити Київ не як набір сірих фасадів, а як цілісну картину розвитку міста на зламі ХІХ і ХХ століть.

Раніше ми писали

Як ми розповідали, прибутковий будинок 1880 року за проектом О. Шіле на Золотоворітській, 11 був майже повністю демонтований під час реконструкції готелю «Прага». Також ми писали про садибу Балабухи на Сагайдачного, 27 — кам’яницю 1830-х років, де народилося знамените київське варення. На жаль, як ми повідомляли, навіть під час війни на Подолі продовжують знищувати об’єкти культурної спадщини попри мораторій та судові процеси.