Як повідомляє L’Express, на платформі Truth Social він написав:

«Ми знаємо точно, де ховається так званий “верховний лідер”, але не збираємося його усувати (вбивати!), принаймні наразі».

За словами Трампа, Сполучені Штати мають повний контроль над повітряним простором Ірану.

На це відповів верховний лідер Ірану Алі Хаменеї, назвавши висловлювання «неприйнятними» і запевнивши:

«Американці мають знати, що будь-яке військове втручання з їхнього боку неминуче призведе до непоправної шкоди».

Ізраїль послідовно знищує іранське військове командування

На думку Бернара Хайкеля (Bernard Haykel), професора з Принстонського університету, удари Ізраїлю стали серйозним приниженням для іранських спецслужб.

«Ізраїльтяни усунули ключові фігури режиму. Це свідчить, що Іран був повністю заскочений зненацька», — зазначив експерт.

За його словами, з 2006 року, після війни проти «Хезболли», «Моссад» значно розширився, майже потроївши свій розмір, і зосередив ресурси на іранській загрозі. Саме тому Хайкель не вірить, що Ізраїль готовий погодитися на припинення операції — масштаби підготовки й очікування результату занадто великі.

Іранський режим підриває внутрішня вразливість

Як пояснює експерт, високий рівень інфільтрації в іранські структури з боку «Моссаду» пояснюється економічною кризою та зростаючим невдоволенням населення. Ізраїль активно вербує місцевих іранців, включно з елементами Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), які виконують завдання з саботажу та усунення ключових фігур.

«Те, що іранці самі здійснюють операції проти свого режиму, свідчить про глибоку внутрішню недовіру та вразливість системи», — наголошує Хайкель.

Чи ослаблено Іран у довгостроковій перспективі?

Незважаючи на наявність близько 20 тисяч ракет, їх кількість поступово зменшується — за оцінками, використано вже близько 20%. Ізраїль систематично знищує пускові платформи та встановив контроль над повітряним простором, що серйозно обмежує наступальні можливості Ірану.

Ядерна програма: уроки Лівії та КНДР

Тегеран розглядає володіння ядерною зброєю як гарантію виживання режиму. Приклад Лівії, яка після відмови від ядерної програми була атакована Заходом, і КНДР, яка завдяки ядерному арсеналу уникла втручання, сформували стратегічне бачення Ірану. Повністю знищити іранську ядерну програму без американської військової підтримки практично неможливо.

Від тактичних ударів до стратегічної трансформації

Спочатку ізраїльська кампанія мала виключно військові цілі. Однак успіх початкових операцій призвів до того, що Хайкель називає mission creep — поступового розширення первинних завдань. Це явище, коли обмежені тактичні цілі непомітно переростають у набагато амбітніші стратегічні завдання. У випадку Ізраїлю — від знищення військової інфраструктури до спроби повної політичної трансформації Ірану.

«Вони перевіряють, чи можлива дестабілізація режиму зсередини, використовуючи успіх військових операцій як каталізатор внутрішніх змін», — пояснює експерт.

Чи усунуть аятолу Хаменеї?

За словами Хайкеля, Ізраїль готовий ліквідувати Хаменеї за першої нагоди. Модель успішного усунення Насралли в Лівані та спроби ліквідації лідера хуситів у Ємені показують ефективність такої стратегії. Втім, навіть у разі усунення верховного лідера, іранський режим не впаде миттєво — це не «режим однієї кулі», а складна інституційна система.

Хто наступник і як обирається новий лідер?

Формально спадкоємця має обрати Рада експертів — орган із теологів та юристів, який обрав Хаменеї у 1989 році. Проте реальних претендентів багато, їхні позиції різняться від помірних до радикальних. Син Хаменеї розглядається як варіант, але йому бракує релігійного авторитету та харизми.

Ключову роль, за прогнозами експерта, відіграватиме Корпус вартових ісламської революції. Їхня мета — поставити слухняного духовного лідера-маріонетку, фактично встановивши військову диктатуру з релігійним фасадом.

Парадокс внутрішньої підтримки режиму

Імовірність внутрішньої дестабілізації висока, однак прогнозувати революцію складно через суперечливі настрої в суспільстві. З одного боку, частина населення згуртовується навколо режиму через націоналістичні почуття на тлі зовнішнього тиску. З іншого — наростає розчарування витратною регіональною політикою в Сирії, Іраку та Лівані, яка залишила країну вразливою.

Опозиція залишається розрізненою, без харизматичного лідера. Навіть син шаха Реза Пахлаві не має достатнього авторитету для об’єднання супротивників режиму.

Чому США досі не втрутилися напряму?

Попри публічні погрози, Дональд Трамп поки уникає відкритого військового втручання. Офіційно він «тримає всі опції відкритими», але зважає на внутрішньополітичні обмеження. Трамп намагається балансувати між своєю обіцянкою не дозволити Ірану створити ядерну зброю та бажанням уникнути повномасштабної війни. Водночас він не виключає точкових ударів по критичних об’єктах, зокрема ядерному комплексу Фордо.

Чи можливий сценарій Іраку 2003 року?

Ні. На відміну від американського вторгнення в Ірак, Ізраїль не планує наземну операцію чи окупацію. Стратегія зосереджена на точкових ударах по ядерній інфраструктурі та військовому керівництву, паралельно стимулюючи внутрішню дестабілізацію. Це принципово нова форма війни — без армійського вторгнення, через комбінацію високоточних ударів та підривної діяльності зсередини.

Чого бояться країни Перської затоки?

Петромонархії — зокрема Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ) — остерігаються регіонального хаосу в разі падіння іранського режиму. Вони побоюються громадянської війни у 100-мільйонній країні-сусіді. Найгірший сценарій — акти відчаю з боку Ірану: удари по нафтових родовищах, опріснювальних станціях чи ключових портах Перської затоки.

Таке загострення може паралізувати транспортування нафти через Ормузьку протоку, спричинити глобальну енергетичну кризу та обвалити світові ринки.

Чому це важливо для України

Ситуація навколо Ірану безпосередньо впливає на глобальну безпеку, енергетичні ринки й баланс сил на Близькому Сході. Для України це має кілька критичних наслідків:

Перерозподіл уваги та ресурсів. Зосередженість США на близькосхідній кризі може відволікти увагу та ресурси, які потрібні Україні у війні проти Росії.

Новий прецедент зміни режимів. Модель «зміни режиму» через точкові операції без окупації створює нові стандарти геополітичного втручання, які можуть вплинути на міжнародні підходи до російського режиму.

Енергетичні ризики. Дестабілізація в регіоні може призвести до стрибка цін на паливо — критично важливе для української економіки, армії та логістики під час війни.

Еволюція форм війни. Ізраїльська модель гібридної війни без класичного вторгнення може стати прообразом майбутніх конфліктів, включно з протистоянням в кіберпросторі — що актуально для України в контексті гібридної агресії РФ.

Це конфлікт, який переписує правила гри у світовій політиці. І саме тому українцям важливо розуміти механіку цього нового геополітичного театру — адже ці самі принципи можуть визначати майбутнє не лише Близького Сходу, але й України та її сусідів.