Що вдалося відновити і які пошкодження ще залишилися

Масований ракетний удар Росії 28 серпня 2025 року завдав серйозних пошкоджень садибі Міллера на Жилянській. Вибухова хвиля від ракетного обстрілу вибила всі вікна в історичній будівлі, а дах був частково зруйнований. Ремонтні роботи тривали понад сім місяців, і нарешті вікна повністю замінили на нові.

Проте відновлювальні роботи ще не завершені повністю. Дверний проєм вхідної групи залишається тимчасово закритим листом ДСП. За словами Перова, він нагадує про трагічні події літа 2025 року, коли російські ракети завдали масованого удару по столиці. Інформації про терміни завершення ремонту вхідних дверей поки немає, однак основна частина відновлювальних робіт вже виконана.

Дах будівлі, який також зазнав суттєвих пошкоджень від вибухової хвилі, вже було відремонтовано раніше. Отже, заміна дверей вхідної групи є останнім етапом ліквідації наслідків ракетного удару для цієї пам’ятки архітектури кінця XIX століття.

Яка історія будівлі на Жилянській, 38

Садиба на Жилянській, 38 належала німецькому підданому Б. Міллеру, який замовив будівництво наприкінці XIX століття. Проєкт комплексу підготував відомий київський архітектор Андрій-Фердинанд Краус, який спроєктував чимало будівель у столиці в той період. Будівлю звели у 1893—1894 роках у неогрецькому стилі, що був популярний серед київської забудови того часу.

Це двоповерховий цегляний будинок на бутовому стрічковому підмурку. Садиба утворює П-подібний комплекс із трьох послідовно прибудованих будинків: головного, навчального та господарського. Фасад прикрашають пілястри, карнизи та характерні для неогрецької архітектури фронтони з мансардними вікнами. Будівля внесена до переліку виявлених об’єктів культурної спадщини Києва та потребує державної охорони як зразок архітектурної думки кінця XIX століття.

Як садибу використовували протягом понад 130 років

З 1905 року в будівлі та сусідньому будинку розміщувалися жіноче й чоловіче приходські училища, зокрема Татьянинське жіноче міське парафіяльне училище № 43. Ці навчальні заклади надавали початкову освіту дітям із родин міщан та ремісників київської громади.

На початку 1920-х років, після націоналізації нерухомого майна більшовиками, тут відкрили трудову школу, що давала неповну середню освіту. З 1970-х до 1993 року в будинках садиби розташовувалася середня школа-інтернат № 17 міста Києва, де навчалися діти, які потребували особливих умов виховання та догляду.

Від 1993 року і до сьогодні садибу використовує ліцей освітньої корпорації «Гранд» із поглибленим вивченням іноземних мов. Освітня функція будівлі зберігається безперервно вже понад 120 років — рідкісний приклад для одного архітектурного об’єкта в Києві.

Чому збереження пам’яток під ударом важливе для Києва

Відновлення вікон у садибі Міллера — ще один приклад того, як Київ поступово ліквідує наслідки російських ракетних ударів по історичній забудові міста. Пам’ятка архітектури кінця XIX століття пережила дві світові війни, радянську епоху та витримала обстріл 2025 року. Збереження таких об’єктів культурної спадщини є критичним для ідентичності столиці, адже кожна відновлена будівля повертає місту частку його історичного обличчя. Той факт, що ремонт вікон зайняв понад сім місяців, свідчить і про масштаб пошкоджень, яких зазнають київські пам’ятки від російських ракет, і про складність реставраційних робіт на історичних будівлях.

Що ще відбувається з історичними будівлями Києва

Як ми раніше повідомляли, будинок археолога Хвойки на Ігорівській також перебуває під загрозою через бездіяльність Агентства з розшуку та менеджменту активів. Водночас на Подолі, як ми писали, продовжують руйнувати історичні будівлі навіть попри чинний мораторій на знесення. А історія кам’яниці на Великій Житомирській демонструє, як старовинні споруди Києва зберігають свою архітектурну унікальність попри всі випробування часу та війни.