Особняк на Виноградному провулку: як будинок пережив пожежу і п’ять господарів
Особняк у Виноградному провулку в Києві зведений у 1905 році за проєктом архітектора Євгена Єрмакова у стилі модерн — і стоїть донині. За сто двадцять років він змінив кількох власників, пережив націоналізацію та пожежу вересня 1941 року, що знищила оригінальний декор інтер’єрів. Сьогодні будівля збереглася, хоча й зі зміненим плануванням та новими віконними рамами 1998 року, — повідомляє «Реновація UA (Facebook)».

Як виглядає цей особняк і чим він незвичайний?
Будинок має одну цікаву архітектурну особливість: з боку фасаду він здається одноповерховим, тоді як з боку Виноградного провулку відкривається вже два поверхи. Такий прийом характерний для рельєфного київського рельєфу, де схили диктують власну логіку будівництва. Споруджений у стилі модерн, особняк і сьогодні є помітним прикладом київської архітектури початку XX століття — попри всі втрати, яких він зазнав.
Хто були перші власники садиби?
Садиба на цьому місці існувала задовго до будинку Єрмакова. З 1873 року вона належала Вільяму Сіоні — касиру Київського приватного комерційного банку. У 1878 році його заслали до Сибіру через розкрадання коштів, і його дружина Луїза Степанівна була змушена продати майно. Згодом садиба перейшла до Богородицьких, а 11 листопада 1904 року її придбав статський радник Микола Антонов — саме він наступного року й звів особняк, що дійшов до наших днів. У 1913 році будинок перейшов у власність Марії Бродської, яка мешкала тут із дітьми до грудня 1919 року.
Чому особняк втратив свій первісний вигляд?
Переломним став 1920 рік: маєток націоналізували. Відтоді будівлю використовували для різних військових установ — у 1927 році тут мешкав комендант Києва П. Є. Блінов. За радянських часів у стінах особняка працював дитячий садок, а пізніше розміщувалася військова частина. Найбільшої шкоди будинок зазнав у вересні 1941 року: пожежа знищила декор інтер’єрів і змусила перекроїти планування. У 1998 році замінили ще й віконні рами — так від первісного модерну лишилося небагато.
Що таке «статський радник» і яке місце це звання посідало в тогочасній ієрархії?
Статський радник — це цивільний чин V класу за «Табелем про ранги», запровадженим іще Петром I. Він відповідав бригадиру у військовій ієрархії та давав право на особисте дворянство. Чиновники цього рангу обіймали керівні посади в губернських установах і мали помітне суспільне становище. Саме тому статський радник Микола Антонов міг дозволити собі замовити особняк у відомого архітектора — це було і житло, і демонстрація статусу. Про те, як Київ тієї доби розбудовувався і змінювався, також розповідає матеріал про історію київського трамвая.
Чому це важливо знати
Особняк на Виноградному провулку — не просто архітектурна пам’ятка. Це конспект київської історії в мініатюрі: банківський скандал XIX століття, революція, військові відомства, дитячий садок і руйнівна пожежа воєнного часу. Поки такі будівлі стоять, місто зберігає неперервність своєї пам’яті. Втратити їх — означає втратити зв’язок між поколіннями киян, що жили в різні, часом трагічні епохи.
Раніше ми писали
Як ми раніше писали, Чорнобиль: ватажок диких корів одужав після сутички з ведмедем. Також ми повідомляли, що Музей Гетьманства 4 липня: заняття про Петра Дорошенка.

Оглядач київських новин Журналіст, пише про інфраструктуру Києва, транспорт, міське планування, а також висвітлює теми криміналу та корупції.
Усі статті автора →









