Чому в 1944 році оголосили конкурс на відбудову Хрещатика

6 листопада 1943 року радянські війська визволили Київ від нацистської окупації. На той момент центральна вулиця столиці лежала в руїнах — більшість будівель було знищено під час боїв та підривних операцій. Уже 22 червня 1944 року, коли війна ще тривала, керівництво УРСР оголосило всесоюзний конкурс на проєкт відновлення Хрещатика.

Конкурс мав дати Києву творчо-емоційний імпульс — показати, що столиця повертається до життя. До кінця 1944 року було розроблено 22 проєкти відновлення центральної вулиці: 9 робіт за відкритим конкурсом, 11 за закритим та ще 2 подали поза конкурсом. Серед учасників були відомі архітектори — Павло Альошин, Олександр Власов, Володимир Гельфрейх, Олексій Тацій, Георгій Гольц, Володимир Заболотний та інші. Усі проєкти виставили на загальний огляд у Музеї російського мистецтва, де з ними могли ознайомитися кияни.

Що запропонував архітектор Іван Соболєв

Іван Соболєв розробив один із найвиразніших проєктів, який зберігся у вигляді серії акварельних панорам. Його бачення Хрещатика поєднувало класичну європейську архітектуру з монументальним масштабом: фасади будівель прикрашали колонади та аркади, центральні споруди вінчали куполи та вежі зі шпилями. Окремий акцент Соболєв зробив на будівлі Міської ради — за його проєктом це мала бути грандіозна споруда з високою вежею, що домінувала б над панорамою Хрещатика.

Панорамні розгортки Соболєва показують, як архітектор уявляв обидва боки вулиці — від забудови до зелених схилів дніпровських пагорбів. На акварелях видно ретельну деталізацію: кожна будівля пропрацьована до рівня вікон та балконів, а природний ландшафт Києва органічно вписаний у архітектурну композицію. Особливу увагу привертає панорама набережної з алеями дерев та оглядовими майданчиками, що мали з’єднати Хрещатик із Дніпром.

Хто ще проєктував альтернативний Хрещатик

Проєкт Соболєва був одним із десятків амбітних пропозицій. Архітектор Георгій Гольц запропонував звузити проїжджу частину та побудувати масивні башти зі шпилями — його бачення перетворювало б Хрещатик на урочистий закритий простір. Олексій Тацій пропонував подовжити вулицю від Європейської площі до площі Льва Толстого та створити п’ять нових майданів уздовж неї. У кількох проєктах передбачали Пантеон героїв війни, кампаніли за зразком італійських міст та навіть тунелі й дворівневі естакади.

Автори конкурсних робіт мислили масштабно — вони розглядали Хрещатик не ізольовано, а в комплексі з набережною Дніпра та історичними районами Києва. Як ми раніше писали, дослідження втраченої архітектури Києва залишається актуальним і сьогодні.

Чому проєкт Соболєва не реалізували

У другому турі конкурсу 1946 року залишилися три групи архітекторів під керівництвом Олександра Власова, Олексія Тація та Володимира Заболотного. У 1948 році радянська влада доручила остаточний проєкт групі Власова. Наступного року Власова перевели до Москви на посаду головного архітектора, а його місце в Києві обійняв Анатолій Добровольський, який і керував реконструкцією Хрещатика до її завершення в 1955 році.

Однак навіть реалізований проєкт зазнав суттєвих змін. У 1955 році розпочалася кампанія боротьби з «архітектурними надмірностями» — шпилі зрізали, декоративні елементи прибирали. Наприклад, готовий до монтажу шпиль на одному з будинків Хрещатика зрізали на третину. Так Хрещатик набув того вигляду, який ми знаємо сьогодні — із характерними фасадами, облицьованими світлою керамічною плиткою та червоним гранітом. Про один з таких повоєнних об’єктів на Хрещатику ми розповідали раніше.

Чому архітектурні проєкти 1944 року важливі сьогодні

Акварелі Соболєва та інших конкурсантів — це не просто архівні креслення. Це свідчення того, як архітектори бачили майбутнє Києва в один із найтяжчих моментів його історії. Місто ще лежало в руїнах, а вони вже проєктували монументальні ансамблі. Ці роботи зберігаються у фондах Київського заповідника і час від часу стають основою виставкових проєктів.

Тема відбудови зруйнованого центру набуває особливої актуальності сьогодні, коли Україна стоїть перед необхідністю відновлення після повномасштабної війни. Досвід 1944 року показує: архітектурні конкурси здатні генерувати десятки ідей, і навіть нереалізовані проєкти стають частиною культурної спадщини міста. Як ми раніше писали, Хрещатик і його околиці зберігають безліч прихованих архітектурних історій.

Раніше ми писали

Раніше ми розповідали про 170-річну садибу на Подолі, де табличку пам’ятки встановили не на тій будівлі. Також ми писали про першу експозицію «Втрачений Київ» на Контрактовій площі, присвячену зниклій архітектурі столиці.