Де знаходиться і як виглядає усипальниця?

Каплицю збудовано у 1913 році з правого боку від головного входу до Храму преподобного Серафима Саровського на вулиці Миколи Юнкерова, 42 у Пущі-Водиці. Споруда вражає несподіваністю: мавританські арки, підковоподібні вікна, орнаментальна різьба, кольорові вітражі та цибулеподібний купол — жодної ознаки класичного православного зодчества.

На фасаді — два написи. З одного боку: «Упокой, Господи, душу усопшей рабы Твоея», з іншого: «Блаженні чистії серцем, бо вони Бога узрять». Обидва написи старослов’янські, один із яких вказує на жінку як на ту, кому споруду присвячено.

Чому православна церква має мавританський склеп?

Мавританський стиль — запозичений із архітектурних традицій Піренейського півострова та мусульманського Сходу — є абсолютно нетиповим для православного церковного будівництва. Саме ця невідповідність породила найпоширенішу версію походження усипальниці: її замовив Володимир Козакевич, надвірний радник і керівник Київського відділення Дворянського земельного банку.

Козакевич вважається одним із найбільших меценатів, які фінансували будівництво храму. За переказами, він хотів бути похованим на церковній території. Але напис на лицьовій частині фасаду — «усопшей рабы Твоея» — прямо вказує на жінку. Це змушує сумніватися у тому, що Козакевич будував склеп для себе.

Для кого насправді зведена ця споруда?

Одна з версій — усипальницю збудовано для дружини Козакевича, яка нібито сповідувала католицтво. Цим пояснюється вибір нетипового для православної традиції архітектурного стилю: небажання слідувати канонам конфесії, з якою жінка себе не ідентифікувала.

Утім, ця версія не має документального підтвердження. Ім’я людини, для якої зведено каплицю, лишається невідомим — численні трагічні події 1920-х і 1930-х років знищили документи та усну пам’ять тих, хто міг би відповісти на це питання.

Чому авторство Городецького — лише версія?

Стиль і рівень виконання усипальниці вказують на руку талановитого майстра. Владислав Городецький — автор «Будинку з химерами» та костелу Святого Миколая — є найочевиднішим кандидатом: він активно працював у Києві на початку XX століття та мав досвід роботи з нестандартними стилями. Проте документально підтвердити його авторство досі не вдалося.

Як ми раніше писали, Київ початку XX століття зберіг чимало архітектурних і історичних таємниць, автори або замовники яких виявилися забутими через радянські репресії та знищення архівів.

Чому це важливо знати

Каплиця-усипальниця у мавританському стилі — один із небагатьох прикладів нестандартної архітектурної спадщини Оболонського району, яку не знищили ні радянська влада, ні час. Вона досі стоїть і доступна для огляду на території храму. Таємниця її походження нагадує: Київ зберігає безліч подібних загадок — і більшість із них чекають на свого дослідника.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, на Замковій горі дослідники знайшли 30-метровий фрагмент мурів Флорівського монастиря середини XIX століття — ще одне свідчення того, що київська архітектурна спадщина продовжує відкривати нові сторінки.