Як виглядає будинок Моргілевського і чим він унікальний

Будинок зведено 1893 року в історичному стилі. Його конструкція поєднує два матеріали: перший поверх — кам’яний (мурований), другий — дерев’яний. Саме ця комбінація була типовою для київського житлового будівництва того часу, коли забудовники намагалися поєднати міцність основи з доступністю верхніх поверхів.

Унікальність споруди полягає в тому, що протягом усієї її історії перебудовували лише перший, мурований поверх. Другий, дерев’яний, повністю зберіг свій вигляд, який він набув на початку ХХ століття. Саме тоді його прикрасили різьбленням заїжджі теслі з Росії.

Поля невисоких трикутних фронтонів та фриз оздоблені різьбленими вставками зі змішаним геометрично-рослинним малюнком. Вдалі пропорції будинку та якість обробки деталей свідчать про високий професійний рівень архітектора. Композиційно з будинком пов’язана цегляна огорожа з брамою, виконана в архітектурних формах першого поверху.

Чому будинок уцілів

Як і більшість подібних малоповерхових дерев’яних споруд, цей будинок планували знести ще у 1980-х роках. У радянський період такі будівлі масово зникали з київської карти — їх замінювали багатоповерхівками або просто розбирали через «аварійність».

Врятувала будинок лише одна обставина: тут колись мешкав відомий український учений Іполит Владиславович Моргілевський (1889–1942) — історик архітектури, який усе своє життя присвятив дослідженню та порятунку архітектури давньої Русі. У квартирі №2 цього будинку він проживав із 1925 по 1942 рік.

У цьому є глибокий символізм: людина, яка рятувала давню архітектуру, сама того не знаючи, врятувала й цю цікаву пам’ятку ХІХ століття. У 1993 році на фасаді будинку встановили меморіальну дошку на честь Моргілевського.

Чому дерев’яне різьблення ХІХ століття — рідкість у Києві

Будинок на Вознесенському узвозі — рідкісний приклад збереження автентичного дерев’яного декору в Києві. Якщо мурована архітектура столиці ХІХ століття представлена відносно широко, то дерев’яне різьблення того періоду практично не збереглося. Більшість аналогічних споруд були знесені в радянський час або зруйнувалися через відсутність належного догляду.

Ця пам’ятка ілюструє важливу сторінку київської історії — епоху, коли місто стрімко розбудовувалося, а його вулиці заповнювали будинки для представників вільних професій та підприємців. Саме такі споруди формували обличчя дореволюційного Києва, але до наших днів їх дійшло вкрай мало.

Ситуація з охороною історичної забудови Києва залишається складною. Як ми повідомляли, навіть на Великій Житомирській із 45 об’єктами культурної спадщини чимало будівель потребують реставрації та уваги.

Хто відповідає за збереження

Охороною пам’яток архітектури в Києві займається Департамент охорони культурної спадщини КМДА, а також Державний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ» (ДІАЗ). Саме ДІАЗ веде систематичну роботу з документування та популяризації київських пам’яток, зокрема тих, що перебувають поза увагою широкої громадськості.

Утім, реальний стан охорони культурної спадщини в столиці далекий від ідеального. Незаконні будівельні роботи, знесення історичних будівель та байдужість власників — системні проблеми, які щороку призводять до втрати унікальних об’єктів. Як ми повідомляли, на Подолі продовжують знищувати об’єкти культурної спадщини попри мораторій та судові справи.

Як ДІАЗ документує маловідомі пам’ятки столиці

ДІАЗ «Стародавній Київ» продовжує роботу з інвентаризації та популяризації маловідомих київських пам’яток. Публікації про такі об’єкти, як будинок Моргілевського, допомагають привернути увагу громадськості та потенційних меценатів до проблеми збереження історичної забудови.

Водночас питання фінансування реставрації подібних об’єктів залишається відкритим. В умовах повномасштабної війни бюджетні пріоритети зосереджені на обороні та відновленні зруйнованої інфраструктури, тому історичні будівлі часто залишаються без належної підтримки. Громадські ініціативи та міжнародні грантові програми стають одним із небагатьох джерел фінансування для таких проєктів.

Раніше ми писали

Як ми повідомляли, чверть історичного Подолу перебуває в занедбаному стані, а десятки пам’яток потребують негайної уваги. Також ми писали про конфлікт навколо пам’ятки на Ярославовому Валу, 27 — єдиної збереженої будівлі від первісної забудови вулиці 1860-х років.