Як виглядав будинок на Софіївській, 11

Первісно будинок був двоповерховим. У радянські часи його надбудували третім поверхом, проте загальний характер архітектури зберігся. Споруда мала яскраві риси пізнього класицизму з характерним київським виконанням, що відрізняло її від типових забудов тих років. Балкон із металевими перилами на другому поверсі додавав фасаду елегантності.

Нетинькований цегляний фасад вирізнявся чіткою симетричною композицією. Центральну частину виділяв ледь помітний ризаліт на три вікна, який завершувався східчастим аттиком. Стриманий декор складався із сандриків у вигляді карнизів над вікнами другого поверху та пілястрів з русту. Такі архітектурні прийоми були характерні для київського житлового будівництва середини XIX століття, коли місто активно розбудовувалося після затвердження генерального плану 1837 року.

Чому будинок знесли саме 1977 року

У 1970-х роках у Києві тривала масова модернізація інфраструктури зв’язку. Будівництво нових телефонних станцій потребувало великих ділянок у центрі міста, і старі забудови нерідко поступалися місцем новим об’єктам. Садиба на Софіївській, 11 не мала офіційного статусу пам’ятки архітектури, що спростило її знесення. Рішення прийняли без широкого громадського обговорення, як це було типово для радянського містобудування того часу.

На місці знесеного будинку невдовзі зведено будівлю центральної АТС у формах радянського модернізму. Ця споруда різко контрастує з історичною забудовою Софійської вулиці, де збереглися будинки XVIII–XIX століть, зокрема поряд із Софійським собором, який є об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Масштабна бетонна конструкція АТС порушила цілісність вуличного фронту, який формувався протягом двох століть.

Яке значення мав цей будинок для Софіївської вулиці

Софіївська вулиця — одна з найдавніших у Києві. Її історія сягає часів Київської Русі, а назва походить від Софійського собору, заснованого 1037 року. Забудова вулиці формувалася протягом кількох століть і створювала цілісний архітектурний ансамбль. Будинок 1857 року був частиною цього ансамблю і представляв типову для Києва середини XIX століття житлову архітектуру пізнього класицизму. Подібних споруд у центрі міста залишилося обмаль.

Втрата таких споруд порушує історичну тканину вулиці. Кожен знесений будинок — це зникнення не лише фізичної конструкції, а й фрагмента міської пам’яті. За підрахунками дослідників, Київ утратив сотні історичних будівель у другій половині XX століття через масову реконструкцію центральних кварталів.

Які ще будинки Київ утратив у ті роки

Знесення на Софіївській, 11 не було поодиноким випадком. У 1960–1980-х роках у центрі Києва зникло чимало дореволюційних садиб і прибуткових будинків. Подібна доля спіткала забудову на Хрещатику, Прорізній, Великій Житомирській та інших історичних вулицях. Радянська влада надавала пріоритет функціональності та модернізації, а не збереженню архітектурної спадщини. Цілі квартали зносили заради будівництва адміністративних споруд, телефонних станцій та інших об’єктів інфраструктури.

Нині спільноти на кшталт «Київ, якого немає» документують втрачені пам’ятки і публікують архівні фотографії, щоб кияни могли побачити, яким було місто до масових знесень. Їхня робота допомагає зберегти хоча б візуальну пам’ять про зниклі будівлі та привернути увагу до проблеми охорони архітектурної спадщини. Як ми раніше писали, подібна доля спіткала і прибутковий будинок на Деміївці у стилі ампір 1910-х років.

Чому це важливо знати

Історія будинку на Софіївській, 11 нагадує, наскільки крихкою є архітектурна спадщина міста. Навіть будівлі, які простояли понад 100 років, можуть зникнути за кілька тижнів, якщо не мають охоронного статусу. Для сучасного Києва це питання залишається актуальним: як ми повідомляли, нещодавно на Подолі знищили ґанок 91-річної школи без жодного дозволу. Історія повторюється, і лише громадський контроль може захистити те, що ще залишилося.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, Київ утратив садибу XIX століття на Саксаганського, 80 — черговий приклад того, як місто втрачає свою історичну забудову. Також ми розповідали про знесену перлину ампіру на Деміївці, прибутковий будинок 1910-х років, який не дожив до наших днів. Тема збереження архітектурної спадщини стає дедалі гострішою на тлі нових випадків руйнувань.