Як пожежа 1811 року змінила вигляд собору?

У липні 1811 року масштабна пожежа знищила значну частину Подолу і завдала серйозних пошкоджень Богоявленському собору: вигоріли дах, бані та бароковий іконостас. Рятівникам вдалося зберегти ікони та святині, однак сам храм потребував тривалої відбудови.

Відновленням займався архітектор Андрій Меленський — один із найвпливовіших київських зодчих тієї доби. Він розробив кілька проєктів, і зрештою собор відновили з п’ятьма банями спрощеної форми, що суттєво відрізнялися від первісного барокового силуету. У 1825 році спорудили новий класицистичний іконостас із Теофановим Хрестом, а стіни розписав художник Антоніо Скотті.

Що відбувалося із собором у середині XIX століття?

Упродовж середини XIX століття собор неодноразово ремонтували та оздоблювали. Бані фарбували й позолочували, іконостас надбудовували новими ярусами, додавали десятки ікон. До 1853 року храм набув урочистого вигляду, порівнянного з провідними київськими соборами того часу.

Пожежа 1864 року знову пошкодила кілька бань, але їх оперативно відновили. До ювілею Академії 1869 року інтер’єри прикрасили новими розписами. Упродовж 1870-х–1880-х років у соборі встановили печі та мармурові сходи, замінили підлогу, а під час будівельних робіт знайшли поховання XVII століття — важливу археологічну знахідку для вивчення ранньої історії Подолу.

Якою була реставрація 1891 року і що залишилося від тих змін?

У 1891 році собор пройшов чергову реставрацію за проєктом архітектора Володимира Ніколаєва. Тоді відновили нижній ярус іконостасу, виконали гідроізоляцію та нові настінні розписи — роботи, спрямовані не лише на естетику, а й на збереження конструкцій будівлі від вологи.

На початку XX століття собор отримав електричну вентиляцію, що свідчило про намагання поєднати стародавню архітектурну спадщину з тогочасними технічними досягненнями. Завдяки послідовним зусиллям кількох поколінь архітекторів і художників Богоявленський собор зберіг статус однієї з найвизначніших святинь Подолу аж до початку XX століття.

Фото надане Комунальним закладом «Центр консервації предметів археології».

Чому це важливо знати

Богоявленський собор — свідок ключових етапів розвитку київського Подолу від катастрофічної пожежі початку XIX століття до модернізації початку XX-го. Розуміння цієї архітектурної еволюції допомагає киянам усвідомити, як місто відновлювалося після руйнувань і які шари культурної пам’яті приховані в звичних міських пейзажах. Збереження таких знань є основою відповідального ставлення до спадщини.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, прибутковий будинок на Подолі зберіг автентичний декор XIX століття. Також повідомляли про 404-річницю поховання Сагайдачного та пошуки місця його могили.