Що виявили під час розкопок в урочищі?

Як і личить місцині з такою назвою, урочище зберегло виразні сліди гончарного виробництва: печі, поклади керамічного браку, а також повітку-склад із готовою продукцією. Розкопки цієї споруди тривали протягом двох сезонів — наприкінці 1980-х і на початку 1990-х років. Усередині зберігалися виключно світильники мископодібної форми — у величезній кількості. Поруч із повіткою стояла гончарна піч, а неподалік — яма для викиду браку.

Як виглядали знайдені світильники і як їх використовували?

У центрі кожної мисочки розташована циліндрична конструкція з надрізом. У надріз вставляли гнотик, а в циліндрик наливали масло — сама мисочка захищала від випадкової пожежі. За потреби світильник міг правити і для зовнішнього освітлення: тоді в циліндр вставляли клапоть тканини, масло наливали в мисочку, і воно через надріз поступало на більший гніт. Пожежа була типовою причиною руйнування таких дерев’яних споруд у щільній ремісничій забудові Подолу.

Чому знахідки опинилися на ринку колекціонерів?

Світильників знайшли так багато, що їхні фрагменти, а часом і майже цілі екземпляри валялися по всьому урочищу. Незабаром вони масово з’явилися в клубі «Ровесник» у парку «Перемога» на Дарниці, де збиралися колекціонери. Ідеально цілий світильник коштував один долар — чималі гроші на ті часи, коли античний червонолаковий кухлик продавали за десять доларів.

Що таке урочище і чому ця назва важлива?

Урочище — це географічно відокремлена ділянка місцевості з характерними природними чи культурними ознаками. Назва «Гончарі-Кожум’яки» увіковічила цілі квартали київських ремісників: гончарів, які виготовляли кераміку, і кожум’як, що вичиняли шкіру. Розкопки підтвердили: місцина не просто зберегла стару назву — вона буквально зберігала під землею речові докази цих ремесел протягом трьох-чотирьох століть. Подібна доля спіткала й інші київські пам’ятки, що зникають через забудову та господарське освоєння міських територій.

Де тепер зберігаються знахідки?

Матеріали експедиції зберігалися в Подільській експедиції Інституту археології на вулиці Сковороди, 9. ДІАЗ «Стародавній Київ» планує використати цей спадок в оформленні музейних експозицій. Натомість самі гончарні печі — понад двадцять споруд — знищили пізніші будівельники, і відновити їх уже неможливо.

Чому це важливо знати

Урочище Гончарі-Кожум’яки — жива топографічна пам’ять про ремісничий Київ, що існував задовго до сучасної забудови. Кожен знищений під час будівництва шар ґрунту — це безповоротна втрата контексту, який не відтворити жодним документом. Історія зі світильниками XVII–XVIII століть нагадує: археологічна спадщина гине не лише від часу, а й від байдужості до того, що лежить під ногами.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, за 70 років досліджень Подолу археологи виявили понад 50 виробничих комплексів різних ремесел. Також ми повідомляли, що на Замковій горі знайшли забуту 150-річну стіну монастиря.