Як з’явилися кіоски на розі Хрещатика та Прорізної

У 1949 році на розі Хрещатика та Прорізної встановили дві симетричні малі архітектурні форми. Їхнім автором став Анатолій Добровольський — архітектор, який створив увесь архітектурний ансамбль повоєнної відбудови головної вулиці Києва. Ці невеликі споруди не були випадковим доповненням — вони входили до цілісного проєкту забудови Хрещатика і несли такий самий архітектурний код, як і великі житлові будинки навколо.

Добровольський був одним із ключових творців нового обличчя Хрещатика. Після того як у 1949 році головного архітектора Олександра Власова перевели до Москви, саме Добровольський очолив відбудову центральної вулиці столиці. Під його керівництвом зводили житлові будинки, готель «Україна», наземні вестибюлі станцій метрополітену «Хрещатик» і «Вокзальна». У своїх проєктах архітектор поєднував монументальність класичної архітектури з елементами українського народного мистецтва — керамікою, флористичним орнаментом і кольоровим декором.

Кіоски на розі Прорізної стали частиною цього масштабного задуму. В оздобленні використані характерні для творчого почерку Добровольського елементи — кручені колони та насичений флористичний мотив, типові для українського бароко. Ці деталі повторюють мотиви, які архітектор застосовував і на фасадах великих будівель Хрещатика — рослинну ліпнину, барочні завитки та декоративну кераміку.

Чому зберігся лише один оригінальний кіоск

Спочатку архітектурна композиція була парною: два ідентичних кіоски стояли симетрично по обидва боки від перетину Хрещатика з Прорізною. Вони візуально оформлювали вхід на вулицю Прорізну з боку Хрещатика і створювали характерну рамку для перспективи. Однак у 2010-х роках один із кіосків демонтували і замінили реплікою.

Після цього кіоск по непарній стороні вулиці Прорізної залишився останнім оригінальним зразком малих архітектурних форм, які формували історичний дизайн-код Хрещатика. Тобто це єдина автентична конструкція такого типу, яка збереглася на головній вулиці Києва з часів повоєнної відбудови. Водночас це і найстаріший кіоск столиці — йому вже 77 років.

Хто такий Анатолій Добровольський і що він побудував у Києві

Анатолій Володимирович Добровольський (1910–1988) — один із найвпливовіших українських архітекторів ХХ століття. Він народився у селі Буки на Житомирщині, здобув освіту в Київському інженерно-будівельному інституті і присвятив усю кар’єру архітектурі столиці. Добровольський обіймав посаду головного архітектора Києва у 1950–1955 роках — у період, коли місто набувало сучасного вигляду після воєнних руйнувань.

У складі авторського колективу разом з Олександром Власовим та Борисом Приймаком Добровольський розробив проєкт розпланування та забудови Хрещатика і прилеглих кварталів. Будівництво тривало з 1949 по 1960 рік. Серед його найвідоміших робіт — житлові будинки на Хрещатику з характерними вежами та шпилями, кінотеатр «Україна» на вулиці Архітектора Городецького, а також комплекс Інституту фізики на проспекті Науки. Добровольський також був співавтором наземного вестибюля станції метро «Хрещатик», відкритої 1960 року.

Творча манера Добровольського вирізнялася поєднанням монументальних класичних форм з елементами українського бароко. Він використовував граніт у поєднанні з архітектурною керамікою, світлу кольорову гаму декору, кручені колони та рослинний орнамент. Саме ці елементи можна побачити і на кіоску на Прорізній — це авторський підпис архітектора навіть на найменших спорудах.

Чому це важливо для Києва

Хрещатик неодноразово втрачав елементи свого історичного середовища. Проєкт «Втрачений Київ» на Контрактовій площі, який розповідає про зниклі будівлі столиці, нагадує, скільки архітектурних деталей місто вже втратило назавжди.

Малі архітектурні форми — кіоски, ліхтарі, парапети — є такою ж частиною архітектурного ансамблю, як і самі будівлі. Вони створюють масштаб вулиці, формують візуальний ритм і передають стильові особливості епохи. Коли такі елементи зникають або замінюються на безликі репліки, вулиця поступово втрачає свою автентичність.

Збереження кіоска на Прорізній — це збереження фрагмента оригінального задуму Добровольського. Архітектор продумував не лише фасади будинків, а й дрібні деталі середовища, які разом утворювали цілісний ансамбль. Кіоск із крученими колонами та флористичним оздобленням є одним із таких елементів — маленьким, але промовистим свідченням того, як виглядав Хрещатик у задумі його автора.

Раніше ми писали

Київ зберігає чимало архітектурних свідчень різних епох. Зокрема, ми розповідали про три епохи подільського прибуткового будинку на Боричевому Тоці, який пережив революції, війни і радянську реконструкцію. А нещодавно публікували матеріал про проєкт відбудови Київської консерваторії 1953 року, який теж належав до повоєнного ансамблю столиці. Такі об’єкти разом із малими архітектурними формами Хрещатика формують унікальний культурний ландшафт столиці.