Модераторка презентації Ольга Сало вміло провела розмову з В’ятровичем, охопивши і особисті спогади історика про зустрічі з Куком, і широкий контекст епохи УПА.

Що за подія відбулася на «Книжковій країні»?

Історик Володимир В’ятрович презентував 944-сторінкову книгу «Генерал Кук. Біографія покоління УПА» у павільйоні Vivat на «Книжковій країні» в Києві, зібравши повний зал слухачів.

Чому книга з’явилася через 20 років після задуму?

В’ятрович працював над книгою з 2005 року, коли почав записувати спогади самого Василя Кука, але через роботу в Архіві СБУ, Українському інституті національної пам’яті (УІНП) та політичну діяльність завершив її лише у 2025 році.

Що унікального в постаті Василя Кука?

Кук провів у підпіллі 17 років (1937–1954), очолив УПА після загибелі Романа Шухевича в 1950 році та став єдиним з командирів Української повстанської армії, хто дожив до незалежності України — помер у 2007 році в 94 роки.

Чому В’ятрович писав книгу 20 років?

Робота над книгою розтягнулася на два десятиліття через унікальні обставини життя автора та складність доступу до архівів КДБ.

«Я почав записувати спогади Василя Кука влітку 2005 року, записали кільканадцять годин. Йому на той момент було 92 роки», — розповів В’ятрович під час презентації.

Первісно В’ятрович планував видати мемуари самого Кука, але після смерті командира в 2007 році довелося змінити формат на біографічне дослідження. Паралельно життя історика вирувало: очолював Архів СБУ (2008–2010), був звільнений за Януковича, працював у Музеї Революції Гідності, керував Українським інститутом національної пам’яті (2014–2019), став народним депутатом — і весь цей час книга чекала свого часу.

«Після початку повномасштабного вторгнення, з 2022 по 2024 рік, врешті дозрів до розуміння, що часу просто, як я звик, відірватися від всього і сидіти писати книжку, може не бути. Ми живемо в дуже дивний час, коли засинаючи звечора, ти не знаєш, чи прокинешся зранку», — пояснив історик мотивацію завершити роботу.

Що особливого в постаті Кука?

Василь Кук народився у 1913 році в селищі Красне Львівської області в Австро-Угорській імперії і прожив 94 роки, ставши свідком трьох історичних епох. В’ятрович підкреслив унікальність його досвіду:

«Людина, яка прожила три століття — XIX, яке закінчилося з початком Першої світової війни, XX століття та XXI, він дожив до незалежності України».

Кук провів у підпіллі рекордні 17 років — з 1937 року, коли переховувався від польської влади, до 1954 року, коли його захопили радянські спецслужби. Він залишався підпільником, фактично, до кінця життя.

«У 2004 році, коли ми до нього приходили під час Помаранчевої революції говорити про якісь гірші сценарії, він запрошував нас до себе в ванну, включаючи на повну потужність кран», — згадував В’ятрович про зустрічі з легендарним командиром.

Як КДБ «профукав» зустріч Кука зі Стусом?

Один з найцікавіших фактів книги — випадкова зустріч двох дисидентів у Центральному державному історичному архіві.

«Василь Кук і Василь Стус пів року разом працювали в одній установі. Це був дуже грубий факап КДБ», — розповів В’ятрович.

КДБ вже знало про Стуса як антирадянщика після його протесту в кінотеатрі «Україна», а Кука десятиліттями вважали «непокірним націоналістом». Але через чиюсь помилку обидва опинилися в одній установі. Пізніше помилку виправили, але цей епізод показує парадокси радянської системи.

Чому покоління УПА називають «лицарями абсурду»?

В’ятрович охарактеризував покоління Кука як унікальне в українській історії — «єдине покоління професійних революціонерів», які кинули все заради боротьби за незалежність. Історик процитував визначення поета Богдана Кравціва: «Ми — лицарі абсурду».

«Раціонального розрахунку на перемогу не було. В таких умовах вони не могли перемогти, але все одно кидали виклик системі», — пояснив В’ятрович філософію покоління, яке Богдан Кравців назвав «лицарями абсурду».

Це було «покоління реваншу» — ті, хто народився, коли їхні батьки програли визвольні змагання 1917–1921 років.

«Вони з докором постійно ставилися до старшого покоління: ви мали шанс, ви цим шансом не скористалися, а ми ним скористаємося», — охарактеризував історик мотивацію молодих революціонерів.

Як війна формувала характер покоління УПА?

Дитинство Кука та його ровесників пройшло в умовах постійних воєн — Перша світова, українсько-польська війна 1918–1919 років, польсько-радянська війна 1920 року. Всі вони проходили через Красне як важливий залізничний вузол, воно ставало ареною всіх цих воєн.

«У поколінні Кука, тих дітей початку 20-х років, війна виховала надзвичайну агресивність. Він згадував, що в 20-ті роки майже жодне весілля не обходилося без страшних бійок між молодими парубками», — переказав В’ятрович спогади командира.

Але ця агресивність була спрямована в організаційне русло:

«Замість деструктивної енергії, перетворилося абсолютно навпаки — в енергію позитивну, яка дала поштовх до політичної діяльності, до цього реваншу».

Що в книзі, крім біографії Кука?

За оцінкою В’ятровича, власне про Василя Кука в книзі лише 15-20% тексту. Решта — це історія цілого покоління через призму долі головного героя. У книзі згадується понад сотня постатей — Роман Шухевич, Степан Бандера, Микола Лебедь, Ярослав Стецько та багато інших.

«Я хотів показати, як його доля життєва, як його ниточка життєва перепліталася з іншими людьми, які разом творили це єдине полотно», — пояснив автор свій підхід.

Книга охоплює період від народження Кука в Австро-Угорській імперії до Помаранчевої революції 2004 року.

Чому це важливо знати

Презентація книги Володимира В’ятровича на фестивалі «Книжкова країна» демонструє зростаючий інтерес українців до власної історії визвольного руху в умовах сучасної війни України з Росією. Досвід «покоління нарваних», яке боролося в умовах тотальної переваги ворога, резонує з викликами, що стоять перед Україною сьогодні. Книга не лише заповнює прогалини в історіографії УПА, але й показує, як покоління, що не мало раціональних шансів на перемогу, врешті-решт досягло незалежності України — хай і через десятиліття після завершення збройної боротьби.