Журналіст Welt Якоб Шірмахер оприлюднив серйозні звинувачення засновника Telegram Павла Дурова. Той стверджує, що директор французької зовнішньої розвідки DGSE Ніколя Лернер намагався втрутитися в роботу Telegram напередодні другого туру президентських виборів у Румунії 18 травня 2025 року.

За словами Дурова, французький розвідник тиснув на платформу, вимагаючи заблокувати консервативні канали та правих блоґерів під прикриттям боротьби з дезінформацією. Французька влада категорично заперечує ці звинувачення, наполягаючи, що всі запити стосувалися виключно терористичного контенту та дитячої порнографії.

Але політичний контекст підриває французьку версію подій. У фіналі виборчих перегонів зійшлися проєвропейський кандидат Нікушор Дан та євроскептик Джордж Сіміон. За таких обставин твердження про «винятково терористичний контент» звучать непереконливо.

Ці вибори перетворилися на поле битви за геополітичні наративи. Скасування першого туру в листопаді 2024 року через підозри в російському втручанні створило небезпечний прецедент — тепер будь-які «підозрілі» результати можна анулювати під приводом дезінформації. За даними румунського журналіста Маріуса Туки, Лернер з’явився в Румунії лише через два дні після виборів — надто швидко для звичайної дипломатії, але саме вчасно для координації дій перед повторним голосуванням.

Telegram опинився в епіцентрі цієї боротьби. Під гаслами протидії російському впливу дедалі частіше легітимізується тиск на будь-які опозиційні голоси. Загальна підозра витісняє глибокий аналіз, а «дезінформація» стає зручним ярликом для перетворення політичної незгоди на загрозу національній безпеці.

Дуров відмовився надати доступ до контенту, пославшись на свободу слова. Його непокора розкрила справжню природу нової системи контролю — гібридної цензури, де держави, наднаціональні інституції та платформи створюють неформальний режим придушення незгоди. Замість прямих заборон діє простіша формула: «співпрацюй добровільно, або ми змусимо». Платформи живуть під постійною загрозою — мільйонні штрафи, регуляторний тиск, публічне цькування.

Цю систему вже закріплено законодавчо. Digital Services Act ЄС зобов’язує платформи боротися з «системними ризиками», зокрема дезінформацією, під загрозою штрафів у сотні мільйонів євро. Німеччина оштрафувала Telegram за порушення NetzDG. Франція пішла далі — влітку 2023-го Макрон публічно розглядав можливість блокування соцмереж під час заворушень. А в коаліційній угоді Німеччини взагалі передбачено кримінальну відповідальність за поширення «неправдивих фактів».

Шірмахер називає це «новим авторитаризмом XXI століття» — він не забороняє прямо, а створює клімат очікувань і регуляторного тиску. Влада делегується платформам, а «істина» нормується через процедурну інфраструктуру. Те, що раніше називалося цензурою, тепер подається як виконання технічних зобов’язань. Держава не відступає — вона розчиняється в архітектурі цифрового простору, стаючи невидимою, але всюдисущою.

Дуров, звісно, не святий. Проти нього йдуть справи у Франції та Швейцарії, його затримували в 2024-му і відпустили під заставу. Мотиви його публічної контратаки очевидні. Але навіть підозрюваний може говорити правду. Тим паче, що французькі спростування виглядають непереконливо, а звичка списувати будь-яку критику на «російську пропаганду» лише підриває довіру до офіційної версії.

Чому це важливо знати

Ця ситуація демонструє катастрофічну нездатність Європи ефективно протидіяти російській агресії в інформаційному просторі. Європейські чиновники виправдовуються там, де потрібна жорстка відповідь агресору.

Факти очевидні: проросійський кандидат Джордж Сіміон просувався в китайському TikTok за кремлівські гроші — це доведено незалежними розслідуваннями. Дуров — агент ФСБ, який закінчив військову кафедру за спеціальністю «Пропаганда та психологічна війна» в Санкт-Петербурзькому університеті. Його навчали саме для таких операцій.

Але замість того, щоб визнати реальність російської гібридної війни на території Євросоюзу і діяти відповідно, Європа потопає у виправданнях. Французькі чиновники пояснюють, чому вони мали право тиснути на російського агента. Німецькі політики обґрунтовують штрафи для платформи, яка працює на Кремль. Брюссель видає пресрелізи про «дотримання демократичних цінностей».

Тим часом на всьому східному кордоні Європи Росія готується до масштабного вторгнення. Путін стягує війська, модернізує ядерні ракети повітря-земля, готує нові хвилі мобілізації. А європейські лідери все ще сперечаються про те, чи мали вони право заблокувати пропагандистський канал ворога під час виборів.

Це не питання демократичних цінностей — це питання виживання. Європа воює за своє існування, але досі не усвідомила, що війна вже почалася.