За півтори години розмови вони обговорили, як ми чуємо звуки і чи можна «завантажити» мозок у комп’ютер. А ще — що таке справжній штучний інтелект, навіщо людям релігія і як ставитися до власної смерті. Розповідаємо про все по черзі.
Хто такий Йоша Бах
Йоша Бах — німецький дослідник штучного інтелекту і свідомості. Він виріс у Східній Німеччині, а зараз очолює Каліфорнійський інститут машинної свідомості (California Institute for Machine Consciousness) у районі Сан-Франциско.
Уже понад двадцять років він обстоює незвичну думку. Свідомість, на його переконання, — це не загадка фізики. Це питання програмного забезпечення. Звучить дивно? Почнімо з простого — з мікрофона, який Браян Кітінг запропонував упустити на підлогу просто в студії.
Що насправді чує вухо
Звук не летить від мікрофона до вас готовою «посилкою». Мікрофон б’ється об підлогу, і молекули повітря починають штовхати одна одну. Ця хвиля поштовхів доходить до барабанної перетинки.
Далі в справу вступає завитка (cochlea) — закручений, як равлик, орган внутрішнього вуха. Вона розкладає звук на окремі частоти. Так скляна призма розкладає білий промінь на веселку кольорів. Крихітні волоски вздовж завитки відчувають, скільки енергії припадає на кожну частоту, і перетворюють це на електричні імпульси в нервах.
Навіщо такі складнощі? Звук коливається дуже швидко. Немовля чує до 20 тисяч коливань на секунду, а з віком ця межа знижується. А нейрон, за словами Йоші Баха, комфортно «стріляє» лише приблизно 20 разів на секунду. Це в тисячу разів повільніше. Тож вухо мусить заздалегідь розібрати звук на частини, з якими неквапна нервова система вже впорається.
Мозок як дитина з купою дротів
А тепер найцікавіше. Нерви не мають кольорових позначок «це від пальця», «це від ока». У мозок приходять лише сигнали: є імпульс — немає імпульсу. Дослідник називає їх «блиманнями».
Уявіть, що вам дали мішок однакових дротів без жодних підписів. Як зрозуміти, котрі з них поруч? Можна стежити, які дроти «блимають» одночасно. Якщо два завжди спалахують разом — вони, мабуть, ведуть в одну точку. Якщо майже завжди, але не щоразу — ведуть у сусідні точки.
Саме так, на думку Йоші Баха, мозок немовляти поступово складає карту власної шкіри, сітківки ока, слуху. Потім він шукає закономірності — патерни (patterns) — уже між цими картами. Наприклад, помічає, що якась «пляма» сигналів повзе шкірою. Отже, по руці щось рухається.
Ігровий рушій у голові
Шар за шаром ці моделі стають глибшими й зрештою зливаються в одну. Цю об’єднану модель ми й сприймаємо як реальність: тривимірний простір, кольорові предмети, звуки, рух.
Йоша Бах порівнює її з ігровим рушієм (game engine). Це програма, яка в комп’ютерній грі вираховує, як падає ящик, звідки світить сонце і як лунає постріл. Мозок робить те саме: на основі вивчених правил він симулює світ.
Ця симуляція настільки точна, що випереджає події. Ви ще тільки збираєтеся розтиснути пальці, а мозок уже «знає», куди впаде мікрофон і як він гупне. Коли так і стається, модель отримує підтвердження: усе зрозуміло правильно.
Звідси й гучна формула дослідника: ви живете не у світі — світ живе у вас. Це не означає, що поза головою нічого немає. Щось же має створювати й підтримувати ваш мозок! Але світ, який ви бачите й чуєте, — це не квантова фізика і не молекули повітря. Це модель усередині вашої свідомості.
Чому вчені уникають великих питань
Браян Кітінг здивувався: колеги Йоші Баха зазвичай не беруться так прямо пояснювати свідомість. Чому?
Дослідник порівнює сучасну науку з мурашником. Кожен учений — мурашка, яка добре знає свою ділянку. Решту світу вона розуміє «з чужих слів», покладаючись на тисячі інших мурашок. Спробу ж однієї людини охопити всю картину в науковому середовищі часто вважають зарозумілістю.
Через це, вважає Йоша Бах, у знаннях лишаються білі плями. Мурашки показують одна на одну й сподіваються, що хтось інший уже все зрозумів. А докторантуру він назвав «великим фільтром». Після неї науковці часто вже не шукають глибоких пояснень. Вони працюють над модними темами, на які дають гранти.
Виняток — британський фізик Девід Дойч (David Deutsch), який шукає саме пояснення світу. Його головна ідея останніх років — теорія конструкторів (constructor theory). Це новий спосіб описувати, які перетворення у природі можливі, а які ні. Утім, за словами Йоші Баха, вона так і не стала окремою науковою галуззю. Сам він визнає, що не до кінця розуміє, що саме вона змінює.
Науковець порівнює це з клавіатурами. Розкладку Дворака багато хто вважає зручнішою за звичну QWERTY. Але люди, які вже навчилися друкувати по-старому, не бачать сенсу перевчатися.
Що таке справжній штучний інтелект
Браян Кітінг вважає, що нинішні мовні моделі на кшталт ChatGPT надто успішні. Разом із графічними процесорами Nvidia вони можуть «задушити» інші підходи. Існує й поняття загального штучного інтелекту (AGI) — ШІ, що не поступається людині в будь-яких розумових задачах. Таким Браян Кітінг назвав би систему, здатну передбачати нові фізичні явища.
У Йоші Баха визначення інше. Інтелект для нього — це вміння будувати моделі. А загальний інтелект — це здатність побудувати модель для нової задачі, якщо це взагалі можливо з тими ресурсами, які маєш.
Його приклад — білка перед годівничкою для птахів. Білка бачить задачу, має певну пам’ять і увагу. Якщо з таким «спорядженням» рішення знайти можна і вона його знаходить — у неї є загальний інтелект.
Найцікавішою перевіркою для розуму дослідник вважає інше: чи здатен він зрозуміти, як працює сам. Люди без комп’ютерів на таке не здатні. Щоб збагнути, чому зорова кора мозку влаштована саме так, нам потрібні комп’ютерні симуляції. А от ШІ, міркує Йоша Бах, ніщо не заважає колись розібратися у власній будові.
До речі, знаменитий тест Алана Тюрінга (Alan Turing), на його думку, був не стільки перевіркою машини. У статті 1950 року Алана Тюрінга, вважає дослідник, насправді цікавило, чи зможе людство саме зрозуміти, що таке інтелект.
Нудьга як сигнал болю
Чи зможе машина вигадати нову гру — таку, як шахи чи го? Відповідаючи, Йоша Бах заговорив про нудьгу.
Нудьгу він називає сигналом болю. Мозок подає його, коли ми знову й знову ходимо тим самим колом. Так він не дає марнувати сили на дані, з яких уже нічого нового не витягнеш. Тому людина вчиться швидко. Нинішнім моделям ШІ, навпаки, згодовують величезні обсяги даних, поки трапиться щось справді нове.
Є і зворотний бік: нас тягне до всього, де можна відкрити нову структуру, навіть якщо вона нікому не корисна. Дослідник розповідає, що бачив, як шахи «зруйнували» чимало блискучих розумів. Люди роками вивчають гру, а ці знання ні до чого більше не застосовуються. Ті самі сили можна було б віддати фізиці, кулінарії, танцям чи стосункам.
А може, нейрони — лише телеграф?
Чи можна «скопіювати» мозок у комп’ютер? Браян Кітінг запропонував уявити ідеальний конектом білки. Конектом (connectome) — це повна схема зв’язків між нейронами. Чи «оживе» білка, якщо запустити таку схему на комп’ютері?
Йоша Бах у цьому сумнівається. Він визнає, що це думка аутсайдера: у нейронауці його знання не глибші, ніж у студента-бакалавра. Але як фахівець з комп’ютерних наук він бачить у цьому підході слабке місце.
Його приклад — крихітний черв’ячок нематода C. elegans. У нього лише близько трьохсот нейронів і кілька тисяч зв’язків між ними. Схему вчені знають давно. Проте, наскільки відомо Йоші Баху, комп’ютерні моделі черв’ячка досі не поводяться як справжній черв’як.
Чому? Дослідник висуває гіпотезу: нейрони — не єдині «обчислювачі» в тілі. Будь-яка клітина вміє надсилати сусідам сигнали, тож «рахувати» здатні всі клітини організму. Нейрони ж він порівнює з телеграфною мережею. Вона передає повідомлення швидко й далеко, як азбука Морзе по дротах. Саме тому тварини можуть так швидко рухати м’язами.
Науковець пропонує уявити прибульців, які сто років тому підслухали земний телеграф. Вони розшифрували частину азбуки Морзе — і вирішили, що тепер змоделюють усе людство. Але людство — це не лише телеграф. Так само й мозок — не лише нейрони.
На користь цієї ідеї Йоша Бах згадує експерименти з гусеницями. Метелик може пам’ятати те, чого навчилася гусениця. А під час перетворення її нервова система значною мірою розпадається і збирається заново. Як ми вже писали, вчені досі шукають, де саме зберігається така пам’ять. За словами дослідника, є ознаки, що частина її може зберігатися всередині клітин, зокрема в молекулах РНК.
Ви — симуляція, яка вірить, що існує
Браян Кітінг нагадав про «найщасливішу думку» Альберта Ейнштейна (Albert Einstein). Людина у вільному падінні не відчуває сили тяжіння — з цієї здогадки виросла загальна теорія відносності. Альберт Ейнштейн відчув це тілом, і ця думка його захопила. Хіба машина здатна на таке?
Йоша Бах відповів, що Браян Кітінг помиляється щодо того, ким ми є. Окремі клітини не радіють і не сумують. Клітина, що передає сигнал болю, не почувається гірше за ту, що передає сигнал відкриття. Радіємо ми — патерн повідомлень між клітинами.
Ваше тіло складається з трильйонів клітин. Як вони діють разом, ніби одна істота з одними бажаннями? Дослідник відповідає: поверх клітин працює своєрідна програма, яка й об’єднує їх у ціле. Навіть самі клітини, каже він, визначає не набір молекул, а «програма», що на них працює. Молекули можна замінити — програма лишиться.
Щоб керувати таким велетенським «колективом», ця програма будує модель однієї істоти, яка живе у світі й має інтереси. Цією моделлю і є ви. За словами Йоші Баха, ви існуєте як симуляція того, як було б, якби ви існували.
Науковець порівнює наше «я» з персонажем комп’ютерної гри, яким керує «зовнішній розум». Тілу потрібна їжа — і модель «смикає за ниточки». Ви відчуваєте голод і відкладаєте розв’язання фізичних задач, доки не з’їсте бутерброд. Розуміти, що відбувається всередині, для цього не обов’язково.
А от коли розумієш, емоції вже не так потрібні. Дорослішаючи, вважає Йоша Бах, ми дедалі менше реагуємо на події емоціями. Натомість дедалі краще розуміємо, що треба зробити.
Жарт про пророків штучного інтелекту
Розмова несподівано перейшла до релігії. Браян Кітінг згадав допис Йоші Баха в соцмережі. До нього дослідник додав чотири згенеровані зображення в стилі ікон, на яких постали керівники великих ШІ-компаній у позах пророків.
Йоша Бах пояснив, що це жарт для дуже вузького кола. У Кремнієвій долині багато молодих людей щиро захоплені ідеєю створити новий вид розуму. Деякі мислителі уявляють, що колись такий ШІ навчиться працювати на будь-якому «залізі» і об’єднає всі розуми в один. Таку картину називають сингулярністю, а дехто іронічно — «вознесінням ботанів» (rapture of the nerds).
Дослідник помічає схожість цієї ідеї з давніми релігійними пророцтвами про кінець часів. Звідси й жарт: хто ж тоді справжній Бог — Claude чи Gemini? Утім, частина читачів сприйняла допис усерйоз і обурилася.
До речі, Йоша Бах згадав і цікавий збіг. Ракетний конструктор Вернер фон Браун (Wernher von Braun) у середині ХХ століття написав роман про колонізацію Марса. Правителя на Марсі там звуть Елон.
Релігія як операційна система
Чи означає фраза «ви не помрете, бо ніколи по-справжньому не жили», що дослідник — нігіліст? Ні, відповідає він. Нігілізм — це незадоволена потреба в сенсі. Людина без сенсу — як мурашка, яку відірвали від мурашника.
Людей Йоша Бах порівнює з клітинами великого «надорганізму» — цивілізації. Сенс клітини — у внеску в організм. Сенс людини — у внеску в суспільство. А дух такої цивілізації в нашій культурі, на його думку, традиційно називають Богом.
Релігію науковець описує як набір правил, які «встановлюють» людям, щоб великий надорганізм міг діяти злагоджено. Віру дітей у всевидюще і всемогутнє божество він порівнює із завантажувачем — першою програмою, яка запускається в комп’ютері. Сам Йоша Бах вважає, що люди мають право на власну розумову самостійність.
Браян Кітінг, практикуючий юдей, заперечив: дітям однаково «встановлять» якісь правила, то чому б не обрати ті, що перевірені тисячоліттями? І навів приклад із Тори: заборону ставити перешкоду перед сліпим. Рабини пояснюють, що йдеться про вчинки, які легко приховати, — як-от продати машину з прихованою вадою.
Йоша Бах відповів, що людина не шкодить ближньому, бо це руйнує її власну місію — дбати про спільний надорганізм. Сам він зізнався, що за звичками близький до європейських протестантів-кальвіністів. Хоча в їхню міфологію не вірить. Він не смітить, навіть коли ніхто не бачить, і повертає візок на місце біля магазину. Своїх дітей він хоче навчити не того, у що вірити, а того, як міркувати про різні вірування.
Чому Йоша Бах не погоджується з Роджером Пенроузом
Наостанок Браян Кітінг запитав про теорію фізика Роджера Пенроуза (Roger Penrose), нобелівського лауреата 2020 року. Разом з анестезіологом Стюартом Гамероффом (Stuart Hameroff) він висунув гіпотезу про походження свідомості. На їхню думку, вона виникає з квантових ефектів у мікротрубочках — крихітних білкових трубках усередині клітин.
Йоша Бах назвав це «магічним мисленням». Фізика пояснила вже майже все довкола, міркує він. Тож тим, хто вважає свідомість таємницею, доводиться шукати її в останніх незрозумілих куточках — як-от квантова гравітація. Це помилка самого підходу: свідомість — явище психологічне, а не фізичне. «У моєму світі немає таємниці», — каже дослідник. Є лише складні інженерні задачі.
Бог як психологічне явище
Подібну помилку, на його думку, робить і відомий атеїст Сем Гарріс (Sam Harris). Він сприймає Бога як фізичну істоту, існування якої треба довести. Натомість Йоша Бах вважає Бога психологічним явищем. Але це не означає, що Бог нереальний. За словами дослідника, він не більш і не менш реальний, ніж ваше власне «я». Адже «я» — теж історія, яку розповідає мозок.
Бог у цьому розумінні — це «я», що живе не в одному мозку, а в багатьох одночасно. Атеїсти на кшталт Сема Гарріса чи Ноама Хомського (Noam Chomsky), вважає Йоша Бах, насправді лишаються «суперпротестантами». Вони так само вірять у захист невинних і служіння спільному благу.
Чого б навчали в університеті Йоші Баха
Якби дослідник заснував університет, в основі навчання була б епістемологія. Це наука про те, що таке знання і як ми його здобуваємо. Його ідеал — Аристотель, який цікавився геть усім і намагався скласти з різних знань цілісну картину.
Далі — мови, якими розум описує світ. Математик Курт Гедель (Kurt Gödel), нагадує дослідник, показав межі класичної математики. А різні мови обчислень, як з’ясувалося в ХХ столітті, можна перекладати одна в одну. Штучний інтелект Йоша Бах бачить як спробу «перекласти» розум мовою математики й так пояснити, як він існує в природі.
Також студенти вивчали б економіку і теорію ігор, психологію та порівняння культур — як різні суспільства влаштовані «зсередини». Мета освіти, за його словами, — допомогти людям жити разом і знайти своє місце у великому цілому.
Порада тим, кому 18
Що робити юнакові чи дівчині, які вибирають між фізикою, машинним навчанням і власним стартапом? Йоша Бах відповів, що однієї чарівної книжки немає. У молодості варто прочитати тисячі книжок — без перебільшення.
Ось його поради:
- Читайте те, що розпалює цікавість. Йому самому багато дали книжки письменника-фантаста Станіслава Лема (Stanisław Lem) і фільми режисера Мішеля Гондрі (Michel Gondry).
- Беріться за маленькі проєкти, які самі хочете створити, і грайтеся з ними.
- Якщо вам погано там, де ви живете, переїжджайте до більшого міста — там легше знайти своїх людей.
- Навички можна здобути і з YouTube. А от спілкування з цікавими людьми — ні. Їздіть на конференції та літні школи, де викладачі працюють з любові до справи.
- Обирайте покликання, а не те, що обіцяє багатство чи тішить марнославство. Друзі, яких ви там знайдете, підтримуватимуть вас усе життя.
Він також нагадав: людство ще ніколи не жило так комфортно, як зараз. Але свобода — важке випробування. Багато хто нещасний не тому, що капіталізм став жорсткішим, а через брак сенсу. Тож шукайте свій.
Як Йоша Бах думає про смерть
Останнє питання Браяна Кітінга було особистим: чи думає дослідник про власну смерть? Той розповів, що у 20 з невеликим років отримав дуже песимістичний діагноз. І тоді прийняв думку, що смерть неминуча для кожного живого організму.
Насправді, вважає він, ми боїмося не смерті, а того, що не встигнемо завершити свою справу. Йоша Бах зізнався: його життя не було щасливим, але було сповнене сенсу. Він не хоче, щоб його колись «воскрешали», наприклад заморожуванням тіла. Живе він заради тих, хто від нього залежить і кого він любить.
Щастя, на його думку, — внутрішній стан, а не те, що дає нам світ. І гнатися за ним — марна трата часу. Важливіше мати такий стан розуму, що дає сили йти далі.
«Землею обітованою» для себе Йоша Бах назвав район затоки Сан-Франциско. Колись хлопчик зі Східної Німеччини навіть не думав, що кудись виїде. Тепер він очолює там інститут і досліджує майбутнє людей, машин і свідомості.
Що з цього наука, а що — гіпотеза
- Те, що мозок не «фотографує» світ, а будує його модель і постійно передбачає події, поділяє багато нейробіологів.
- Роль інших клітин, крім нейронів, у мисленні та пам’яті — відкрите питання, яке активно досліджують.
- Твердження, що свідомість — це програма, яку колись можна буде запустити й на машині, — гіпотеза Йоші Баха. Її поділяють не всі вчені, і довести її поки не вдалося.
- Погляди на релігію та Бога — особиста філософська позиція дослідника, а не науковий висновок.
А як вважаєте ви: червоний колір яблука існує насправді чи його домальовує ваш мозок?
Раніше ми писали
Медіаменеджер і автор-фрілансер з 1991 року. Займається креативним продакшном та розвитком медіа.
Усі статті автора →
