Як виглядав будинок у момент зведення?

Будинок постав на рубежі XIX–XX століть і з перших років став помітним об’єктом кварталу. Характерна деталь — наріжна вежа на розі двох вулиць, що надавала споруді представницького вигляду. Підбірка світлин, зроблених на межі XIX і XX століть, у 1930-х, 1979, 1982, 1997 та 2015 роках, дозволяє простежити, як змінювався будинок упродовж понад ста літ.

Що сталося з будинком під час ремонту 1990-х?

На початку 1990-х років у будинку провели капітальний ремонт. Він виявився руйнівним для автентики: первісні інтер’єри зникли повністю, перекриття замінили. Наріжну вежу, яка була архітектурною «родзинкою» споруди, відновили — але в спрощеному вигляді, без первісних деталей. Так будинок зберігся фізично, проте втратив більшість рис, що робили його пам’яткою кінця XIX століття. Подібної долі зазнав і будинок Юркевича на Панківській, де радянський ремонт так само стер автентичний вигляд фасаду.

Яку незвичну історію приховує перший поверх?

У повоєнні роки гастроном на першому поверсі будинку мав неформальну назву «інвалідний» — тут збиралися інваліди війни, яких тоді було надзвичайно багато на вулицях Києва. Наприкінці 1940-х років вони раптово зникли з міського простору: радянська влада провела масштабні рейди силами міліції та органів МДБ. Людей із важкими каліцтвами — тих, кого жорстоко називали «самоварами» чи «танкістами», — примусово вивозили до будинків-інтернатів у віддалених регіонах, щоб «не псувати краєвид» радянських міст. У 1970-х роках у глибині двору цього самого будинку розташовувався витверезник.

Що таке наріжна вежа і навіщо її будували?

Наріжна вежа — архітектурний елемент, що розміщується на кутовому зламі фасаду будівлі та акцентує перетин двох вулиць. У міській забудові кінця XIX — початку XX століття вона виконувала не лише декоративну, а й містобудівну функцію: візуально «закріплювала» кут кварталу, робила будинок упізнаваним орієнтиром. Саме тому втрата чи спрощення такого елемента під час ремонту суттєво змінює образ усього кута вулиці, а не лише самої споруди.

Що на цьому місці тепер?

Будинок стоїть і сьогодні — за тією самою адресою: Костянтинівська, 23/15. Однак після ремонту 1990-х від первісного вигляду залишився лише загальний силует. Відновлена вежа спрощена, автентичні інтер’єри втрачені назавжди. Будинок є живим прикладом того, як «капітальний ремонт» радянської та пострадянської доби нерідко завдавав пам’яткам не меншої шкоди, ніж знесення. Схожу долю пережили й інші київські споруди — як-от школа №42 на Хорольській, де автентика також не вціліла.

Чому це важливо знати

Будинок на Костянтинівській — це не просто стара споруда. Він уособлює кілька пластів київської пам’яті: архітектуру кінця XIX століття, трагедію людей, покалічених війною й вигнаних із власного міста, і пострадянські ремонти, що руйнували спадщину під виглядом збереження. Розуміти цю багатошаровість — значить краще читати місто, в якому живеш.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, Аеропорти «Київ» і «Бориспіль» вперше за довгий час атакували цілеспрямовано. Також ми повідомляли, що Бориспільщина: дві жінки поранені, пошкоджено будинок і три авто.