Його новий фільм The Life of Chuck — це не історія страху, а сюрреалістична й водночас життєствердна притча про значення людських спогадів і скороминущість часу.

Чак Кранц: бухгалтер, який змінив світ

Головну роль виконав Том Гіддлстон — його герой Чарльз Кранц є звичайним бухгалтером із прихованою пристрастю до танцю. Проте знайомимося ми з ним не одразу: фільм побудований як три акти, що розгортаються у зворотному хронологічному порядку — від загадкового фіналу до спогадів дитинства.

Така структура створює інтригу й поступово розкриває таємницю чоловіка, якому весь світ дякує за щось невідоме.

Апокаліпсис із подякою

Перший акт Thanks, Chuck занурює нас у світ екологічної катастрофи. Інтернет зникає, Флорида йде під воду, Каліфорнія труситься від землетрусів, а в Німеччині вибухає вулкан. Серед цього хаосу всюди лунає дивна подяка:

«Чарльз Кранц: 39 чудових років! Дякуємо, Чак!»

Люди бачать ці написи на білбордах і в ефірі, але ніхто не знає, хто такий цей Чак. Один з персонажів називає його «Озом апокаліпсису» — загадковою фігурою, що стоїть за краєм світу.

Емоційним центром цієї частини стає історія колишнього подружжя — вчителя (Чіветел Еджіофор) та медсестри (Карен Гіллан), які знову зустрічаються на тлі краху цивілізації. Їхня лікарня настільки переповнена, що персонал іронічно називає себе «загоном самогубців».

Танець як спалах життя

Другий акт Buskers Forever переносить нас на дев’ять місяців раніше. Тут ми нарешті зустрічаємо справжнього Чака — щасливого сім’янина з дружиною та сином-підлітком. Він не знає, що в його мозку росте пухлина.

Найяскравішою сценою фільму стає момент, коли Чак, почувши гру вуличного барабанщика (Тейлор Гордон), раптом починає танцювати. До нього приєднується випадкова перехожа, яка щойно пережила розставання (Анналіз Бассо). Ця імпровізована вистава серед вулиці стає справжнім вибухом радості — моментом, коли життя проявляється в усій своїй повноті.

Дитинство й таємниця буття

Заключний акт I Contain Multitudes (назва взята з поеми Волта Вітмена «Пісня про себе») розкриває дитинство Чака. Юного героя грають Бенджамін Паяк (10 років) і Джейкоб Тремблей (підліток). Тут розгортається справжня метафізика: історія любові, втрати й трансцендентності, приправлена чудовою грою ветеранів — Марка Гемілла в ролі дідуся та Міа Сари.

Саме в цій частині стає зрозуміло, як один звичайний танець на вулиці може залишити слід у пам’яті всесвіту.

Новий Фленеган, інший Кінг

Раніше Майк Фленеган екранізував темні твори Кінга — «Гру Джеральда» та «Доктор Сон». Але «Життя Чака» стоїть в одній низці з такими гуманістичними адаптаціями, як «Визволення з Шоушенка» чи «Залишися зі мною».

Фільм отримав приз глядацьких симпатій на Торонтському кінофестивалі, що підтверджує його емоційну силу. Це кіно про те, що навіть найпростіші моменти — один танець, одна посмішка, одне рішення — можуть змінити світ назавжди.

Кінематографічна мова твору перегукується з поезією Вітмена: кожна людина містить у собі цілий всесвіт спогадів, мрій і можливостей. І коли цей всесвіт зникає, пам’ять про нього може стати останнім, що залишається від цивілізації.

«Життя Чака» нагадує: у часи хаосу й невизначеності найважливішими стають не великі досягнення, а здатність знаходити красу в повсякденному й залишати після себе світло, яке інші пам’ятатимуть навіть тоді, коли світ руйнується.