Як пише Breitbart, цьогорічна річниця набула особливого звучання на тлі нещодавнього вигнання вірмен з Нагірного Карабаху у 2023 році — події, яку багато хто вже називає етнічною чисткою.

Історичний контекст

24 квітня 1915 року османський режим “молодотурків” (“Young Turks”) наказав заарештувати близько 250 вірменських інтелектуалів та лідерів у Константинополі (нині Стамбул). Згодом розпочалися масові депортації вірмен з прифронтових регіонів, особливо з територій, де вони жили поруч із російським фронтом. Багато людей загинули в ході “маршів смерті” або в концентраційних таборах. Свідками злочинів стали іноземні журналісти й військові.

Сучасна Туреччина заперечує, що мала місце цілеспрямована політика винищення вірмен, хоча визнає масштаб насильства.

Нагірний Карабах як “друге витіснення”

Вірменське суспільство проводить паралелі між подіями 1915 року та військовим наступом Азербайджану на Нагірний Карабах у 2023 році. Після блокади й штурму регіон, відомий вірменам як Республіка Арцах (Artsakh), був повністю захоплений, більшість етнічних вірмен — вигнані, а сама республіка — розпущена.

За словами правозахисника Девіда Каррі (David Curry), який писав у Christian Post, ці дії є прикладом етнічної та релігійної чистки. Він закликав адміністрацію США відновити статус “країни особливого занепокоєння” (CPC) для Азербайджану — цей статус був знижений у 2025 році до меншого рівня — “спеціального спостереження”. Каррі зазначає:

“Незважаючи на заяви азербайджанських лобістів про толерантність, міжнародні організації, зокрема Freedom House, фіксують систематичні утиски свобод, знищення християнських пам’яток і примусове переселення вірмен.”

Політична критика

Президент Вірменії Нікол Пашинян (Nikol Pashinyan) у березні заявив турецьким ЗМІ, що визнання Геноциду не є пріоритетом зовнішньої політики Вірменії на сьогодні. Він підкреслив, що для самих вірмен ця подія є “беззаперечною істиною”, але наполягання на її міжнародному визнанні може завадити підписанню мирного договору з Азербайджаном.

Така позиція викликає критику з боку діаспори та частини суспільства. 72-річний Арам Айрапетян, який традиційно підіймається до меморіалу Геноциду в Єревані, запитує:

“Що думає наш уряд? Як можна довіряти Туреччині, яка підтримувала Азербайджан у війні й досі заперечує Геноцид?”

Заклик до діаспори

Імад Татарян (Imad Tataryan), генеральний секретар Вірменського союзного руху (Armenian Union Party), виступив із закликом до світової вірменської громади:

“Народ, що втрачає лідерство та інститути захисту, стає вразливим до геноциду. Необхідно розбудовувати структури, які представлятимуть усі релігійні, етнічні та секторальні складові.”

Чому це важливо знати

Геноцид вірмен 1915 року — один із перших масових злочинів ХХ століття, що досі не визнається Туреччиною. Події 2023 року в Нагірному Карабасі — свідчення того, що історичне заперечення сприяє повторенню насильства. Без міжнародного осуду та правового визнання злочинів, репресії можуть тривати. Пам’ять про геноцид і солідарність з постраждалими — крок до запобігання майбутнім трагедіям.