Про це йдеться у колонці економіста Даніеля Альтмана, автора аналітичного бюлетеня High Yield Economics, опублікованій виданням Foreign Policy.

На думку Альтмана, сім найбільших економік світу — США, Велика Британія, Японія, Франція, Італія, Іспанія та Канада (так звана «D-7» — умовна назва групи країн-боржників) — наразі мають державний борг, що перевищує 100% їхнього ВВП. Причому йдеться не просто про номінальні зобов’язання, а про реальні ризики в умовах найвищих за десятиліття відсоткових ставок.

Головна загроза — девальвація

Усі ці країни випускають борги у власній валюті, тож мають можливість знецінювати її через інфляцію, щоб зменшити тиск на бюджети без непопулярних рішень щодо податків або витрат.

«Це хитрий трюк, який дозволяє уникнути брудної політики скорочення витрат або підвищення податків», — зазначає Альтман.

Але ринки не сплять. Якщо інвестори запідозрять намір до девальвації, вони можуть масово почати продавати облігації та валюту, створюючи ефект доміно.

Історичні приклади: коли це вже було

Девальвації великих економік уже траплялися:

• Франція у 1950-х
• Велика Британія у 1967 році
• Італія у 1990-х

У кожному випадку це викликало ланцюгову реакцію в інших країнах.

Як працює ефект доміно

Альтман виділяє три механізми поширення валютної кризи:

1. Боротьба за конкурентоспроможність через девальвацію

Коли одна країна знецінює валюту, інші змушені робити те саме, щоб не втратити конкурентоспроможність експорту. Приклад: після девальвації фунта стерлінгів у 1967 році те саме зробили Іспанія, Португалія та Ірландія.

2. Переоцінка ризиків інвесторами

Інституційні гравці починають масово виходити не лише з валюти-мішені, але й із суміжних активів — це створює каскадне падіння цін. Приклад: кризи в Азії 1997 року та Росії 1998 року.

«Тоді це знищило Long-Term Capital Management — один із найбільших хедж-фондів світу на той момент», — нагадує автор статті.

3. Взаємозв’язок резервів центральних банків

Центробанки великих економік тримають облігації один одного. Девальвація однієї валюти автоматично зменшує вартість резервів інших. Наприклад, єврозона має вразливі місця: Німеччина виступає проти інфляції, а Франція, Італія й Іспанія мають гігантські борги. Може виникнути нова грецька криза — тільки з масштабами, що вимагатимуть трильйонів доларів.

Тривожні індикатори: що бачать ринки

Згідно з даними Міжнародного валютного фонду (МВФ):

• D-7 мають чистий борг у 100% від ВВП
• Відсоткові ставки за їхніми облігаціями зросли на сотні базисних пунктів за три роки
• Японія має найвищу прибутковість за бондами з 2000-х років
• У США дохідність 30-річних облігацій наближається до 5% — це змушує Міністерство фінансів усе частіше брати короткострокові позики, щоб уникнути високих виплат у довгостроковій перспективі
• Держави залежать від банків-первинних дилерів, бо приватні інвестори втрачають апетит до державного боргу

Гра в музичні стільці для інвесторів

Починається перехід до «тихих гаваней»:

• Вартість золота зросла на 70% від початку жорсткої монетарної політики Федеральної резервної системи США у 2022 році
• Швейцарський франк — плюс 17% до долара
• Біткоїн — утричі дорожчий, хоч і волатильний
• Німецькі бонди вважаються «останнім резервом» у разі кризи євро

Чому це важливо знати

Для України, яка залежить від допомоги країн G7, валютна криза в цих державах — це екзистенційний ризик. Вона може:

• Знизити здатність партнерів фінансувати оборонну підтримку
• Викликати політичні зрушення (жорстка економія, популізм)
• Зробити грошові потоки нестабільними та непередбачуваними
• Ослабити загальну архітектуру міжнародної фінансової підтримки

Крім того, світові інвестори можуть втратити апетит до нових ризиків, включно з Україною, якщо девальваційний ланцюг охопить долар, євро та фунт одночасно. Україні вже зараз потрібно посилювати «фінансову дипломатію» — особливо з Німеччиною, Японією та Швейцарією, які можуть виявитися найстабільнішими в умовах потенційної кризи.