Європейська відповідь на американську наукову кризу

Репресивна політика адміністрації президента США Дональда Трампа щодо престижних американських університетів відкриває перед Європейським Союзом унікальні можливості для наукового та академічного лідерства. Американський президент, заморожуючи мільярди доларів федерального фінансування та тиснучи на такі знакові заклади, як Гарвард і Колумбія, ненавмисно створив умови для масової міграції талантів за океан.

«Це шанс для Європи розпочати нове Просвітництво і створити нові партнерства по всьому світу»,

— переконаний Ален-Лоран Вербеке, професор права Католицького університету Лювена, який з 2007 року викладає також у Гарвардській школі права.

Європейські лідери швидко відреагували на кризу. Цього місяця президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн і президент Франції Емманюель Макрон представили ініціативу Choose Europe for Science з бюджетом 500 мільйонів євро. Програма має на меті залучення провідних дослідників зі США та інших країн світу до європейських наукових центрів.

«Ми подвоюємо потенційну суму, яку можуть отримати дослідники, що переїжджають до Європи з будь-якої точки світу»,

— пояснила Марія Лептін, президентка Європейської дослідницької ради (ERC). Паралельно Єврокомісія оголосила про прискорення візових процедур для американських науковців.

Окремі європейські країни також не залишилися осторонь. Нідерланди, Франція, Іспанія, Бельгія та Норвегія запустили власні ініціативи з підтримки іноземних дослідників, пропонуючи фінансування, інституційну підтримку та довгострокові кар’єрні можливості у сферах охорони здоров’я, клімату та штучного інтелекту.

Атмосфера страху в американських університетах

Європейські академіки спостерігають тривожні зміни в поведінці своїх американських колег. Дослідники за океаном дедалі частіше вдаються до самоцензури та обережності, побоюючись репресій з боку влади під приводом боротьби з антисемітизмом і так званими «woke-ідеологіями».

«Американські дослідники почали використовувати анонімні електронні адреси та зашифровані месенджери для спілкування з міжнародними партнерами»,

— розповідає Ян Данкерт, ректор Вільного університету Брюсселю. За його словами, це свідчить про серйозні побоювання щодо можливих наслідків щодо навіть незначної співпраці з іноземними установами.

Франк Олівер Глекнер із центру екологічних даних Pangaea підтверджує ці спостереження:

«Деякі американські дослідники тепер не можуть приєднатися до відеоконференцій без дозволу вищого керівництва. Це перший раз, коли ми чуємо про таке, і все змінилося буквально за одну ніч».

Самоцензура стає дедалі поширенішою проблемою.

«Вони не хочуть, щоб їхні імена публікувалися в офіційних ЗМІ чи наукових оглядах», — констатує Глекнер. А Данкерт додає: «Ми бачимо, як у колег зі США формується своєрідна автоцензура. Вони набагато обережніші у контактах і завжди озираються через плече».

Професор Вербеке, який публічно критикував Трампа в європейській пресі, розповідає, що кілька колег із Гарварду особисто подякували йому за висловлення думок, які вони самі не наважуються озвучити.

«Я розумію професорів, які не хочуть висловлюватися, і поважаю це, але водночас вважаю, що маю моральний обов’язок говорити», — наголошує він.

Виклики для європейської науки

Попри сприятливі обставини, експерти застерігають: ЄС потребуватиме набагато більших зусиль для зміцнення позицій і досягнення справжньої незалежності від США в науковій сфері.

«Було б ілюзією думати, що кількох додаткових високорівневих грантів буде достатньо»,

— попереджає Лептін. Вона наголошує, що провідним дослідникам потрібна якісна інфраструктура, підтримка дослідницьких інститутів, а молодим науковцям — хороші кар’єрні перспективи та довгострокове фінансування.

Французький міністр досліджень Філіп Батист підкреслює стратегічне значення цієї ініціативи:

«Дослідження — це основа компаній майбутнього. Інвестуючи в науку, ми інвестуємо в конкурентоспроможність Європи та робочі місця завтрашнього дня».

Німецька міністерка досліджень, технологій і космосу Дороте Бер висловила надію на краще майбутнє:

«Я завжди підтримувала трансатлантичне партнерство і ніколи не думала, що академічна свобода опиниться під загрозою саме в тій країні, яка завжди була її оплотом. Тепер Європа має стати надійним притулком для науки. І все ж я не втрачаю надії, що Земля свободи одного дня знову виправдає свою назву».

Чому це важливо

Європейський Союз використовує кризу в американській науці як каталізатор для зміцнення власного дослідницького потенціалу. Це може кардинально змінити глобальний баланс сил у сфері інновацій та технологій.

Для України ця ситуація відкриває нові можливості інтеграції в європейські наукові мережі. На тлі війни з Росією поглиблення співпраці з ЄС у науці та освіті може посилити міжнародні позиції Української держави, особливо в стратегічних галузях — від оборонних технологій до медицини та кліматичних досліджень.