У своїй статті Newsweek колишній суддя Томас Г. Мукаушер аналізує історичні прецеденти президентського свавілля та пояснює, чому Дональд Трамп не може виправдовувати свої дії, посилаючись на такі постаті, як Ендрю Джексон, Авраам Лінкольн та Річард Ніксон. Автор наголошує, що всі ці президенти визнавали свої помилки, а Трамп – ні.

Чи справді Трамп схожий на Джексона?

Трамп довгий час порівнював себе з Ендрю Джексоном, посилаючись на його популізм, зневагу до норм і готовність ігнорувати закон. Дійсно, Джексон не виконав рішення Верховного суду США щодо земельних прав корінних народів у Джорджії.

Однак автор наголошує, що Джексон згодом визнав верховенство суду та публічно оголосив про це у прокламації. Він навіть назвав головного суддю, з яким конфліктував, Джона Маршалла, національним героєм після його смерті.

На відміну від Джексона, Трамп не демонстрував ознак визнання своїх юридичних помилок, а навпаки, виправдовував свої дії, заявляючи, що «людина, яка рятує країну, не порушує закон».

Авраам Лінкольн: порушення чи виправлення помилки?

Ще один історичний приклад, який іноді використовують на захист дій Трампа, – Авраам Лінкольн, який під час громадянської війни призупинив дію habeas corpus, тобто права на судовий розгляд затриманих осіб.

Верховний суд ухвалив, що лише Конгрес може призупиняти habeas corpus, а не президент. Лінкольн, всупереч рішенню суду, спочатку не виконав його.

Однак у 1863 році його адміністрація домоглася прийняття Конгресом закону, який надав йому таке право, тобто він легалізував свої дії відповідно до конституційних норм.

Трамп, на думку автора, не вчиться на своїх юридичних помилках, як це робили його попередники.

Річард Ніксон: визнання провини та відмова від свавілля

Річард Ніксон, якого часто згадують у контексті президентських зловживань, спробував обійти закони, використовуючи свою владу для захисту друзів та переслідування ворогів.

Але ключова відмінність між Ніксоном і Трампом у тому, що Ніксон зрештою визнав свою помилку.

1. Він подав у відставку, усвідомивши наслідки своїх дій.
2. Перед смертю він визнав, що підвів американців своєю поведінкою.

«Коли президент щось робить, це не може бути незаконним», – так виправдовував себе Ніксон. Але навіть він визнав, що верховенство права – головний принцип американської демократії.

Трамп, на відміну від Ніксона, не демонструє ні каяття, ні визнання своїх помилок.

Чи дотримується Байден законів?

Автор також розглядає критику на адресу Джо Байдена, якого звинувачують у незаконних рішеннях щодо студентських позик та міграційної політики.

Проте:

• Байден не ігнорував Верховний суд. Коли суд скасував його план скасування боргів за студентськими кредитами, він запропонував новий план у межах іншого закону.
• Щодо міграції, Байден продовжував депортації навіть швидшими темпами, ніж це робив Трамп.

Тому автор заперечує аргумент, що Байден порушує закон на тому ж рівні, що й Трамп.

Головний висновок: Америка хоче верховенства права

Автор підсумовує, що:

• Американці історично відкидали беззаконня, незалежно від того, хто його чинив.
• Навіть президенти, які порушували закон, згодом виправляли свої помилки або визнавали їх.
• Трамп не лише не визнав жодної своєї помилки, а й просуває ідею, що «той, хто рятує країну, може порушувати закон», що суперечить основним принципам демократії.

Чому це важливо знати

• Стаття демонструє, що історичні порівняння на користь Трампа не витримують критики.
• На відміну від Джексона, Лінкольна та Ніксона, Трамп не визнає верховенства права і не визнає своїх юридичних помилок.
• Американська демократія заснована на принципі «уряду законів, а не людей», і автор статті доводить, що Трамп кидає виклик цій традиції.
• Тема законності дій президента є ключовою напередодні виборів 2024 року, і ця дискусія впливає на суспільну думку щодо можливого повернення Трампа до влади.