Інтерв’ю як шоу: пізні дзвінки, люстри в Овальному кабінеті й нове відчуття всемогутності

Після скандального SignalGate, що призвів до відставки радника з нацбезпеки Майка Волтца (Mike Waltz), видання опублікувало ще один викривальний матеріал — емоційну, нестандартну розмову з Трампом. Про підготовку та перебіг цього інтерв’ю для L’Express розповів журналіст Майкл Шерер (Michael Sherer), автор статті та колишній репортер The Washington Post.

Як усе починалося: обміни образами і дзвінок о 1:30 ночі

За словами Шерера, перемовини з командою президента почались ще в січні 2025 року. Спершу Трамп погодився на інтерв’ю про перші 100 днів другого терміну, проте згодом раптово передумав, опублікувавши на Truth Social образливий допис на адресу Шерера та його колеги Ешлі Паркер (Ashley Parker). Журналіст спробував залагодити ситуацію особистим дзвінком — і таки дочекався відповіді. Пізно вночі після бою MMA в Маямі Трамп зателефонував із власного телефона о 1:30 — хоч на дзвінок тоді й не відповіли, це стало сигналом до нової фази комунікації.

Через дев’ять днів команда президента повідомила, що інтерв’ю все ж відбудеться — за умови участі головного редактора The Atlantic Джеффрі Ґолдберґа (Jeffrey Goldberg), фігуранта SignalGate, якого Трамп неодноразово ображав публічно. Під час самої зустрічі в Білому домі Трамп був чемним і відкритим, не демонстрував агресії.

Інтер’єр влади: Трамп як Людовік у стилі Palm Beach

Інтер’єр Овального кабінету також став темою розмови. За спостереженнями журналіста, після повернення до влади Трамп перетворив робочий простір на «барокову сцену» — з позолотою, трофеями, копією Декларації незалежності на стіні та планами повісити люстру. За словами Трампа, він привіз майстра з Палм-Біч для декоративних робіт і навіть розглядав варіант оздоблення стелі золотими листами. «Це щось на зразок американської версії французького королівського двору XVIII століття», — зазначає Шерер.

Відчуття невразливості: як поразка змінила президента

Шерер наголошує: нинішній Трамп — не той, що у 2017 році. Тоді він був дезорієнтований, не розумів, як працює влада, стикався з витоками інформації, розслідуваннями та ворожими ЗМІ. Поразка на виборах 2020 року і вигнання з політичного мейнстриму стали для нього поворотним моментом. «Він навчився. Тепер він знає, що хоче робити у владі, кого боятись, а кого — карати превентивно», — пише журналіст.

Цей «сенс невразливості» виявляється в агресивному ставленні до адвокатських фірм, університетів і ЗМІ. Наприклад, Associated Press була виключена з пула Білого дому. Трамп тепер активно демонтує інституційні обмеження, зокрема реформу епохи Вотергейту.

Нові тлумачення закону: витрати, які можна не витрачати

Серед найбільш тривожних сигналів — спроби Трампа переписати трактування бюджетного законодавства. Зокрема, він ігнорує норму, згідно з якою президент зобов’язаний витрачати кошти, виділені Конгресом. Так, він зупинив фінансування Корпорації суспільного мовлення (Corporation for Public Broadcasting). Трамп вважає, що встановлення верхньої межі витрат не означає обов’язковості їх виконання. Це питання ще має вирішити суд, але наслідки триватимуть роками.

Переговори з Путіним і Зеленським: розчарування, яке не визнається

Ще один аспект — зовнішня політика. За словами Шерера, «перемовини з Володимиром Путіним і Володимиром Зеленським не принесли очікуваних результатів». Трамп розчарований обома, але не визнає цього публічно. Він звик будувати свою політичну стратегію на створенні альтернативної реальності: «переконання важливіші за факти». Навіть коли ринки змусили його відкласти частину тарифної політики, публічно він це подав як перемогу.

SignalGate: перша відставка і прихильність до Гегсета

Шерер підтвердив, що SignalGate справді мав наслідки. Майк Волтц, який створив чат у Signal і випадково додав до нього Ґолдберґа, вже позбувся посади. Чинний міністр оборони Піт Хегсет, який поширював у цьому чаті конфіденційні плани атаки на хуситів, поки що залишається в уряді. Трамп його захищає, попри те, що у Хегсета — високий рівень плинності кадрів і підозри у порушеннях.

Чи щиро він вірить у свою місію?

На запитання, чи справді Трамп вважає, що діє «заради блага людства», Шерер відповідає ствердно:

«Він переконаний, що виправляє історичну несправедливість. Навіть якщо це шкодить іншим — він вважає це меншим злом».

У тексті не йдеться про цинізм, радше про щиру ідеологічну віру у свою місію.

Історичний масштаб: президент, який хоче переписати все

За словами Шерера, теперішній Трамп — набагато рішучіший, впевнений і підготовлений. Його амбіції — перебудова світового порядку, вихід із традиційної ролі США в НАТО, ревізія відносин з Росією та Україною. «Ніхто — навіть сам Трамп — не знає, чим усе це закінчиться», — підсумовує журналіст.

Чому це важливо знати

Інтерв’ю Дональда Трампа для The Atlantic і подальша розповідь Майкла Шерера для L’Express — це не просто медійна історія. Це сигнал про радикалізацію влади, спробу перегляду післявоєнного устрою, демонтаж інституційних стримувань у США та переформатування глобальних відносин. Зміни, які несе з собою Трамп, мають безпосередній вплив на Україну, євроатлантичну безпеку та світовий правопорядок.