Усунення радника і скандал із Signal

Головне випробування — реакція на дедалі тіснішу співпрацю Китаю та Росії, а також внутрішній конфлікт у його адміністрації щодо стратегії стримування.

Трамп нещодавно звільнив Майкла Вальтца (Michael Waltz) з посади радника з національної безпеки, призначивши його натомість послом в ООН. Тимчасово обов’язки радника виконує чинний державний секретар Марко Рубіо. За інформацією джерел, Трамп взагалі розмірковує над тим, чи потрібне йому це крісло на постійній основі.

Формальною причиною відставки Вальтца став Signal-скандал — витік секретних планів операції США в Ємені через месенджер Signal. До закритого обговорення був випадково залучений журналіст The Atlantic Джеффрі Голдберг. Розголошення цих даних могло б поставити під загрозу життя американських військових. За словами автора, фатального провалу вдалося уникнути лише тому, що розвідки противника не повірили, ніби США можуть використовувати незашифровану платформу для таких цілей.

Ще більш тривожно, що навіть після цього випадку адміністрація продовжила використовувати «модифіковану версію» Signal для інших чутливих комунікацій Пентагону — факт, який Боско називає «неймовірним».

Автор підкреслює: особисто відповідальним за витік був не Вальтц, а міністр оборони Піт Геґсет, який і опублікував секретні дані у чаті. Втім, Геґсет зберіг посаду і досі користується прихильністю Трампа.

Розбіжності щодо агресивних режимів

За інформацією журналістів, справжня причина відставки Вальтца — його жорстка позиція щодо Росії, Китаю та Ірану. Як ветеран армії та ексконгресмен, він дотримується переконання, що ці три авторитарні режими — непримиренні супротивники США. І саме загроза сили є найефективнішим способом стримування їхніх агресивних планів.

Цей підхід суперечить стилю Трампа, який, за спостереженнями Боско, має «транзакційне і позбавлене норм» мислення (transactional and norm-free mindset). У зовнішній політиці Трамп керується не стратегією чи цінностями, а персональним сприйняттям лідерів: чи викликають вони в нього повагу, чи підживлюють його самолюбство та чи піддаються його впливу.

Трамп — не той, хто системно дбає про цінності чи права людини. Це підтверджує його короткочасна увага до злочинів режиму Кім Чен Ина у 2017–2018 роках. У своїх виступах — перед ООН, парламентом Південної Кореї та в посланні до Конгресу — він фактично закликав до зміни режиму в Пхеньяні. Але після того, як Сі Цзіньпін викликав Кіма до Пекіну і фактично знівелював будь-які спроби домовленостей, Трамп втратив інтерес до теми прав людини в Північній Кореї — так само раптово, як і заговорив про неї.

Аналогічна ситуація з Путіним — Трамп жодного разу не засудив воєнні злочини Росії в Україні, так само як не згадав про визнаний США геноцид уйгурів у Сіньцзяні (Xinjiang genocide), формально визнаний держсекретарем Майком Помпео у 2021 році та підтверджений його наступником Ентоні Блінкеном. Проте, допоки є шанс на нову торговельну угоду, Трамп продовжує бачити в Сі привабливого партнера.

Марко Рубіо як голос цінностей у команді Трампа

У цьому контексті, на думку Боско, Марко Рубіо — єдиний у команді президента, хто намагається поєднати американські цінності з національними інтересами. Його завдання — переконати Трампа, що мир і стабільність базуються не лише на угодах, а й на дотриманні принципів, які зменшують ризик глобального конфлікту.

«Мир — це і американська цінність, і національний інтерес. Але не мир будь-якою ціною», — наголошує Боско.

Це твердження спирається на римський принцип: Si vis pacem, para bellum — «Хочеш миру — готуйся до війни». Автор нагадує: найкращий спосіб запобігти війні — мати силу й волю, щоб дати відсіч агресору.

Китай і Росія

Після інавгурації Трампа у січні 2025 року Китай і Росія відновили «безмежне стратегічне партнерство», підтвердивши наміри діяти спільно проти США та Заходу. Це сигнал, що час компромісів минає, і агресивні держави переходять до відкритої конфронтації.

Попри це, адміністрація Трампа ліквідувала важливі інструменти інформаційного впливу США: «Голос Америки» (Voice of America), «Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода» (Radio Free Europe/Radio Liberty), «Радіо Вільна Азія» (Radio Free Asia), USAID та Інститут миру (U.S. Institute of Peace). За словами Боско, саме ці структури були основою «м’якої сили» (soft power), здатної досягати змін без воєнного втручання.

«Світ нікуди не зникне. І злісні режими не зупиняться, поки їх не стримають — силою або внутрішнім опором», — підсумовує автор.

Чому це важливо знати

Цей аналіз Джозефа Боско відкриває глибокі розбіжності у зовнішній політиці США: між принциповістю й прагматизмом, між стримуванням і поступками. Після усунення Вальтца, впливові фігури в адміністрації — насамперед Рубіо — залишаються останніми бар’єрами проти геополітичного відкату. У центрі конфронтації опиняються Україна, Тайвань та Іран. Від вибору Трампа залежить, чи зможе США утримати глобальний порядок — чи втратить ініціативу на користь диктаторських режимів.