У статті журналіста Тіма Біггса для The Age ставиться гостре і водночас провокативне питання: чи могла адміністрація Трампа скористатися допомогою штучного інтелекту для формування митної політики США? Хоча жодних офіційних підтверджень цьому немає, автор вдається до експерименту — імітує дії урядовців, звертаючись до різних AI-чат-ботів із запитанням: «Яку формулу слід застосувати для встановлення тарифів?»

Що відповів ШІ?

ChatGPT, Google Gemini і менш відомий DeepSeek надають дуже різні, але здебільшого обережні й академічні відповіді:

• ChatGPT попереджає, що запровадження жорстких тарифів може мати негативні наслідки, включно з підвищенням цін для споживачів, погіршенням міжнародних відносин та навіть юридичними викликами в рамках Світової організації торгівлі.
• Gemini визнає, що побудова ефективної формули — це складне завдання, і натомість радить зосередитися на посиленні внутрішньої конкурентоспроможності США через освіту, інфраструктуру та інновації.
• DeepSeek, на відміну від двох попередніх, робить більш агресивні рекомендації — застосовувати додаткові тарифи проти країн із заниженим курсом валют та низькими стандартами праці або захисту довкілля. Це, фактично, повторює аргументацію торгових яструбів з оточення Трампа.

Що це означає?

На перший погляд, ШІ не надає якихось радикальних або спрощених «чудо-рішень». Проте, як зазначає автор, у руках некомпетентного чи ідеологічно вмотивованого політика навіть «академічні поради» ШІ можуть бути використані для легітимізації спрощених і шкідливих рішень.

Доктор Самар Фатіма, запрошена експертка з публічної політики, наголошує:

«ШІ не має політичного контексту, а отже, не здатен оцінити ризики. Політичні рішення завжди повинні включати людський аналіз, інституційні знання і моральну відповідальність».

Вона підкреслює важливість прозорості у використанні таких систем: якщо алгоритми починають впливати на рішення, які зачіпають мільйони людей, суспільство має право знати — хто і як їх застосував.

Висновок автора

Біггс не робить прямого звинувачення щодо Трампа, але натякає на реальну небезпеку. Із урахуванням недавнього запровадження “тарифів визволення” (Liberation Day tariffs) адміністрацією Трампа та наступного економічного шоку на ринках, використання недосвідченого або експериментального ШІ в якості політичного радника не виглядає фантастикою. Він резюмує:

«Поки ШІ стає дедалі більш впливовим, регуляторна політика не встигає за його розвитком. І саме в таких розривах між можливим і допустимим зароджуються політичні катастрофи».

Чому це важливо знати

Ідея про те, що державна політика — від тарифів до оборони — може бути згенерована або підказана чат-ботом, вже не є футуристичною гіпотезою. У світі, де ШІ дедалі частіше використовується як інструмент ухвалення рішень, постає нагальне питання: де межа відповідальності людини і машини? Якщо політик приймає рішення на основі поради ШІ, хто відповідальний за наслідки? І чи має суспільство право знати, хто саме «написав» формулу нового мита, що обвалило ринок?