Дипломатична ізоляція

Автор статті, французький геополітолог Фредеріка Енсель, нагадує, що напад на Україну вже засвідчив ізоляцію Москви. Тричі з 2022 по 2024 рік Генеральна асамблея ООН засуджувала російську агресію понад 140 голосами проти 8 за приблизно 30 тих, що утрималися.

Серед тих, хто утримався, були Китай, Індія, Саудівська Аравія та Бразилія. Натомість «союзниками» Росії виявилися, за словами автора,

«des Etats minuscules, faillis, indigents ou déjà inféodés» («крихітні, збанкрутілі, злиденні або вже підпорядковані держави»), як-от Білорусь.

Втрати на Близькому Сході

На Близькому Сході менш ніж за два роки Москва зазнала низки втрат:

• падіння вірного союзника в Сирії
• послаблення іранського партнера
• американський план для Гази, в якому Росія не матиме жодної ролі

При цьому Саудівська Аравія, яка приєдналася до БРІКС, щойно запросила у Вашингтону інтегрований військовий альянс та ескадрильї винищувачів F-35.

Технологічне відставання

Енсель зазначає, що з 2000 року Путін не здійснював серйозних інвестицій у технології:

«Бюджети на дослідження й розробки та підготовку інженерів принесені в жертву, звідси мала кількість зареєстрованих патентів».

Наслідком стала залежність від китайської економіки. Ця тенденція, на думку автора, посилюватиметься через західні санкції, стрімкий розвиток китайських технологій та «ідеологічну байдужість Кремля» до цього виміру сучасної могутності.

Військова неспроможність

Щодо армії геополітолог констатує: російські війська можуть завдавати ударів по інфраструктурі України ракетами та дронами (переважно імпортованими з Північної Кореї та Ірану), але не здатні прорвати фронт проти менш численної та гірше озброєної армії.

Автор перелічує проблеми:

• винищувачі, які обережно тримають поза радіусом дії українських ракет,
• посередні танки,
• флот, який «висміяли» у Чорному морі,
• поразки найманців Africa Corps (колишньої групи «Вагнера») у Сахелі,
• низька мотивація військ та катастрофічні втрати на тлі і без того важкої демографічної ситуації.

Єдиний союзник

Щодо військових союзників Енсель іронізує: їх можна порахувати «на одному пальці». Лише Північна Корея відповідає статусу реального союзника з 2024 року, надаючи боєприпаси, хоча її десять тисяч солдатів

«були розгромлені на українському фронті».

З Пекіном і Тегераном, наголошує автор, не існує жодного військового альянсу — лише відносини постачальників із клієнтом.

Падіння в рейтингу експортерів зброї

Вперше з 1945 року Росія опустилася на друге місце серед експортерів озброєнь — поступившись Франції. Цей непомічений сигнал, за словами Енселя, відображає подвійну проблему: Кремль не може змусити наявних клієнтів купувати більше, не може знайти нових (попри глобальне переозброєння), а російські підприємства технологічно поступаються західним, китайським та ізраїльським виробникам.

Росія залишається другим виробником зброї після США, але основна частина продукції йде безпосередньо на український фронт.

Висновок автора

«По суті, сучасна Росія Володимира Путіна сильна передусім відносною слабкістю Європи та меркантильною й ідеологічною поблажливістю Дональда Трампа. І те, й інше, можливо, не триватиме вічно…»

Чому це важливо знати

Аналіз французького експерта допомагає зрозуміти реальний стан російської могутності в контексті війни проти України. Він спростовує наратив про непереможність Росії та вказує на структурні слабкості режиму Путіна, які поглиблюються з кожним роком війни.