Скепсис європейських союзників

Європейські союзники України скептично ставляться до мирних ініціатив Трампа, пише Foreign Policy. Якщо угода все ж буде досягнута, країни «Коаліції охочих» — як вони самі себе називають — матимуть різні зобов’язання. Велика Британія, Франція та держави Балтії розглядають можливість направлення своїх військ до України для моніторингу миру. Натомість Німеччина та Польща готуються до виділення мільярдів євро на відбудову України та зміцнення її оборонної спроможності.

Незважаючи на розбіжності в деталях безпекових гарантій, європейські столиці одностайні в головному: навіть успішна угода Трампа не означатиме завершення протистояння з Росією.

Гібридна війна як основна зброя Кремля

Навіть після формального припинення вогню Путін не відмовиться від своєї стратегії підриву України та її союзників, попереджають аналітики. Парадокс війни в тому, що Росія виявилася набагато ефективнішою в гібридних операціях, ніж у звичайних бойових діях — армія, яка мала захопити Україну за три дні, не змогла перемогти країну, що в рази менша за територією та ресурсами.

Дезінформаційна машина Кремля працювала на повну потужність задовго до масштабного вторгнення в лютому 2022 року. Російська пропаганда одночасно загравала із західними лівими силами та поширювала абсурдні звинувачення — від фінансування Україною угруповання «Ісламська держава» до «сатанізму» в українській владі.

«Ми вже бачимо, як Росія активно намагається дестабілізувати впевненість коаліції»,

— цитує Foreign Policy високопоставлене європейське джерело в безпековій сфері. Кремль проводить скоординовані кампанії з однією метою: нагадати європейцям про криваву ціну війни та представити Захід як агресора, винного в ескалації.

Пасі Еронен Ватт, безпековий експерт із досвідом служби у фінській армії та роботи в оборонному відомстві Фінляндії й структурах ЄС, попереджає:

«У таких країнах, як Італія, Німеччина, Франція та інших, уже є прихильники Росії».

Ці групи особливо вразливі до кремлівської пропаганди та можуть стати інструментами впливу.

Провокації та фальшиві звинувачення

Найнебезпечнішими стануть провокації, покликані зірвати мирні домовленості.

«Кремлівські проксі неодноразово заявляли, що Україна виготовляє брудні бомби або атакує атомні електростанції, — нагадує Еронен Ватт. — Легко уявити, як це може перерости у фальшиві операції під чужим прапором із звинуваченнями України в порушенні мирної угоди».

Такий сценарій дасть Москві формальний привід для «відповіді» — і водночас перевірить реальну готовність США та Європи захищати Україну. Це стане тестом на міцність західної коаліції: чи готові союзники йти до кінця у виконанні своїх гарантій, навіть якщо це означатиме пряме протистояння з Росією?

Вибори як точка вразливості

Ще одна пастка чекає на Україну після можливого перемир’я — вимога провести вибори. Президент Володимир Зеленський послідовно наголошує: за Конституцією вибори під час воєнного стану неможливі. Але якщо бойові дії припиняться, тиск міжнародних партнерів може стати нестерпним. За попередньою інформацією Foreign Policy, сам Трамп наполягає на проведенні виборів в Україні.

Це відкриє вікно можливостей для Кремля. Російська пропаганда розгорне потужну кампанію з дискредитації Зеленського — звинувачення в корупції, розкраданні західної допомоги, підрив легітимності.

«Буде посилення атак на Зеленського — його зображатимуть корумпованим, звинувачуватимуть у привласненні коштів, пожертвуваних Україні», — прогнозує Еронен Ватт.

Експерт нагадує про вразливість поствоєнних суспільств:

«Втомлені громадяни прагнуть змін або відповідей на питання, які політики не можуть дати. Вони виплескують свій гнів на правлячу партію, чим скористається Кремль».

Росія має досвід експлуатації такої втоми — і готова використати її для приведення до влади лояльного собі режиму.

Саботаж і міграційний тиск

Окрім інформаційних атак, зберігатиметься загроза фізичного саботажу. Останніми роками частішають підозри щодо диверсійних кампаній, імовірно спонсорованих Кремлем — від кібератак до підпалів логістичних центрів у різних країнах Європи.

Якщо європейські країни розмістять свої війська в Україні, вони можуть зіткнутися з більш відчутними формами ескалації.

«Якщо країни Балтії, такі як Литва та Естонія, відправлять війська, можливо, Росія відповість, інженеруючи ще більші потоки нерегулярної міграції до цих країн або навіть нарощуючи присутність біля їхніх кордонів»,

— попереджає Павло Слункін, науковий співробітник Європейської ради з міжнародних відносин. Він нагадує про тактику, яку вже використовує близький союзник Путіна — Білорусь.

«Це створить величезний тиск на Литву та Естонію, змушуючи ці країни НАТО перевірити, наскільки їхні союзники готові їх захищати», — додає Слункін.

Хоча Росія може уникати прямих атак на європейські сили в Україні, існують інші способи тиску на розміщені там підрозділи.

«Кремль вивчатиме біографії тих, хто буде розміщений, і може спробувати дискредитувати їх особисто. Вони також можуть поширювати історії про те, як іноземні війська п’ють в Україні або неповажливо ставляться до місцевих громад, щоб спровокувати конфлікти з місцевими жителями»,

— зазначає Слункін, посилаючись на схожі історії, спрямовані проти американських і британських військ в Афганістані та Іраку.

Чому це важливо знати

Для України ключовий ризик полягає в тому, що формальне припинення вогню не означатиме кінця російської агресії. Кремль продовжуватиме спроби підірвати внутрішню стабільність країни, впливати на виборчі процеси, сіяти недовіру між союзниками та проводити диверсійні операції. Це означає необхідність довгострокових гарантій безпеки, стабільної підтримки Заходу та готовності протидіяти гібридним загрозам.

Для Європи головним викликом залишається збереження єдності та готовність до того, що Росія випробовуватиме їхню рішучість не лише словами, а й конкретними діями. Foreign Policy нагадує: протягом останніх десятиліть Кремль неодноразово демонстрував готовність використовувати весь арсенал засобів для маніпулювання громадською думкою та залякування міжнародних опонентів. Трамп не повинен мати ілюзій — навіть якщо він укладе «найкращу угоду свого життя», Путін не дотримуватиметься домовленостей довго.