Як зазначає L’Express, це перший випадок від початку російського вторгнення в Україну, коли лідер європейської держави безпосередньо звинуватив Володимира Путіна в організації політичних убивств на території Європейського Союзу.

Заява Макрона спирається на конкретні факти, зібрані чотирма головними розвідувальними службами Франції. У секретному документі Секретаріату національної оборони та безпеки, який потрапив до журналістів L’Express, зазначається, що на французькій території вже ідентифіковано конкретні елементи проєктів, спрямованих проти безпеки російських дисидентів, включно з погрозами вбивств, стеженням та залякуванням.

Французька влада офіційно визнала, що російські дисиденти, політичні опоненти режиму та дезертири з армії можуть стати мішенями насильницьких дій, організованих Росією, включно з фізичними нападами, викраденнями та навіть убивствами. Визнання цієї загрози на найвищому державному рівні свідчить про кардинальну зміну в оцінці дій Кремля та готовність протистояти цим загрозам відкрито.

Російські спецоперації у Франції: система переслідування опозиції

У конфіденційній доповіді французького Секретаріату національної оборони та безпеки, складеній на основі даних чотирьох спецслужб (DGSI, DGSE, військової розвідки та служби безпеки оборони), детально описуються загрози для російських дисидентів на французькій території. Документ, який потрапив до редакції L’Express, підтверджує: політичні опоненти Кремля та дезертири з армії РФ перебувають під реальною загрозою фізичних нападів, викрадень і навіть цілеспрямованих убивств.

«Один із моїх контактів попередив, що в чеченській спільноті у Франції циркулює контракт на 100 000 євро за мою голову», — розповідає правозахисник Володимир Осєчкін, який отримав політичний притулок у Франції ще 2015 року. Французька контррозвідка DGSI сприйняла загрозу настільки серйозно, що надала активісту цілодобову поліцейську охорону.

Ситуація загострилася в квітні 2023-го, коли Осєчкін опублікував на своєму сайті Gulagu.net свідчення колишніх бійців «Вагнера» про вчинені ними вбивства. У відповідь Євген Пригожин, тодішній керівник угруповання, відкрито заявив у Telegram: «Осєчкіна ми маємо знайти, затримати і покарати». За словами правозахисника, вже у 2024 році DGSI терміново евакуювала його родину в безпечне місце: «Нас із дітьми вивезли в безпечний будинок на місяць. Вони не могли ходити до школи, це було складно».

Підозрілі смерті російських олігархів

Після початку повномасштабної війни в Україні в 2022 році у Франції та Іспанії було зафіксовано серію підозрілих смертей російських бізнесменів. Серед них — Дмитро Зеленов, який, за офіційною версією, загинув унаслідок падіння зі сходів в Антібі, та В’ячеслав Таран, засновник криптовалютної платформи, який розбився в гелікоптері неподалік Вільфранш-сюр-Мер. Згідно з висновками французьких авіаційних інспекторів, пілот перебував під впливом кокаїну.

Ще більш тривожними виглядають смертельні інциденти в Іспанії: Сергій Протосеня, колишній топменеджер газового концерну Novatek, та Владислав Аваєв, віцепрезидент «Газпромбанку», були знайдені мертвими разом із членами своїх родин — у схожих обставинах, із застосуванням холодної зброї. Обидва випадки сталися з інтервалом у добу, в квітні 2022 року. Як зазначає колишній офіцер французької розвідки DGSE Олів’є Мас, «було б перебільшенням у кожному випадку бачити руку Кремля, але російська влада цілком здатна санкціонувати такі «операції» — за порушення домовленостей або в результаті внутрішніх конфліктів».

На цьому тлі вбивство дезертира Максима Кузьмінова у лютому 2024 року викликає значно менше сумнівів. Його тіло з шістьма кульовими пораненнями було знайдено на автостоянці в Аліканте. Іспанська поліція вважає, що до вбивства причетні наймані вбивці, ймовірно пов’язані з російськими спецслужбами. Віцепрезидент Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв лише підлив олії у вогонь, заявивши на телебаченні: «Собаці — собача смерть», після чого відмовився відповідати на уточнювальні запитання журналістів.

«Новичок, полоній чи автокатастрофа?»: життя російських втікачів під постійною загрозою

Марина Овсяннікова, яка у березні 2022 року шокувала світ, з’явившись в ефірі російського державного телеканалу з плакатом «Не вірте пропаганді. Тут вам брешуть. Ні війні», нині переховується у Франції. На пресконференції в Парижі 10 лютого вона відверто зізналася: «Я боюсь за своє життя… Мої друзі жартома запитують: що я оберу — новичок, полоній чи автокатастрофу?» — прямо натякаючи на улюблені методи ліквідації, якими користуються російські спецслужби.

Ці побоювання небезпідставні — у жовтні минулого року журналістка раптово втратила свідомість і була терміново госпіталізована. Хоча токсикологічна експертиза не виявила отруйних речовин, випадок викликав занепокоєння французьких спецслужб.

Під спеціальним захистом у Франції перебуває й Павло Філатьєв, колишній російський десантник, який відмовився воювати проти України та втік з країни влітку 2022 року. Через серйозні погрози його місце проживання тримається в суворій таємниці.

Ці випадки не поодинокі. Згідно з даними Національного суду з питань притулку, лише від липня 2023 року Франція надала статус біженця 232 росіянам саме на підставі їхньої відмови брати участь у війні проти України. Багато хто з них сьогодні живе під посиленою охороною.

«Шпигуни без повернення»: як Москва змінює тактику убивств в Європі

Жорсткіші візові обмеження змусили Кремль адаптувати свої методи роботи на території ЄС. «Через наші посилені перевірки віз, росіяни мають дедалі менше можливостей для засилання спецгруп до Франції. По всій Європі вони все частіше звертаються до одноразових шпигунів», — пояснює високопоставлений представник французької служби безпеки.

Ці «одноразові агенти» — здебільшого громадяни пострадянських країн, яких вербують через соціальні мережі для виконання простіших завдань — підпалів та актів саботажу. Перед Олімпійськими іграми в Парижі французька поліція затримала двох осіб з російсько-українським громадянством саме за підготовку підпалів. Однак такі «тимчасові кадри», за оцінками експертів, мають значно нижчу кваліфікацію для виконання складних ліквідацій.

Набагато більшу загрозу становить елітний підрозділ російської військової розвідки ГРУ — «підрозділ 29155». У 2019 році контррозвідка DGSI виявила, що 15 оперативників цієї групи регулярно перебували в регіоні між французькою Верхньою Савойєю та швейцарською Романдією протягом 2014–2018 років. Серед них були й учасники операції з отруєння перебіжчика Сергія Скрипаля у Великій Британії.

«Ми вважаємо, що вони використовували цю територію як тилову базу через близькість до Швейцарії, де в них значні ресурси», — коментує джерело у службі безпеки. Ален Родьє, колишній агент DGSE, описує цей простір як «зону життя» — один із трьох ключових елементів підпільної операції разом із «зоною дії» та «зоною контакту» між агентами.

У лютому 2025 року Wall Street Journal повідомила, що підрозділ 29155 нещодавно увійшов до складу нової структури ГРУ — «департаменту спеціальних місій», який, серед іншого, відповідає за «вбивства та диверсії». Згідно з офіційними документами Ради ЄС, саме ця група «прагне через перевороти, вбивства, бомбові атаки та кібератаки проти інших країн по всьому світу, пов’язані з війною проти України, сіяти хаос і дестабілізувати країни Європейського Союзу».

Така реорганізація, на думку аналітиків, свідчить про те, що Росія жодним чином не відмовилася від практики проведення ліквідацій на європейській території.

Чому це важливо знати

Систематичні операції російських спецслужб у Франції та інших європейських країнах сигналізують про фундаментальну зміну в методах ведення міждержавного протистояння. За останні роки Європа зіткнулася з переходом від традиційних форм гібридної війни (дезінформація, кібератаки, втручання у вибори) до прямих актів насильства на суверенних територіях інших держав.

Французька влада опинилася в ситуації, коли мусить постійно балансувати між дипломатичними відносинами з Москвою та необхідністю захищати права біженців і територіальну недоторканність. Убивства або спроби вбивств стали інструментом зовнішньої політики Кремля, що підриває весь міжнародний порядок, заснований на правилах.

Для самих росіян, які шукають притулку в Європі, посилюється страшний вибір: мовчати і покоритися під загрозою розправи навіть за кордоном або продовжувати опір, ризикуючи життям. Ця тактика «довгої руки» Кремля має на меті не лише ліквідацію конкретних осіб, але й надсилання чіткого сигналу всім потенційним критикам режиму: «Від нас ніде не сховатися».

Для європейських спецслужб це створює безпрецедентні виклики. З одного боку, потрібно захищати потенційні мішені, з іншого — виявляти агентурні мережі, які діють все витонченіше. Французька контррозвідка DGSI вже змушена виділяти додаткові ресурси для захисту сотень російських опозиціонерів, журналістів і колишніх військових, перетворюючи частину своєї території на щось подібне до захищеного анклаву для дисидентів.

Якщо світова спільнота не зупинить цю практику цілеспрямованими санкціями та іншими механізмами протидії, вбивства опонентів на закордонних територіях можуть стати новою «нормою» міжнародної політики XXI століття.