Опоненти режиму стверджують, що картопляна нестача виникла внаслідок шкідливих цінових обмежень і репресій проти торговців.

Впроваджені владою Білорусі цінові обмеження на основні продукти, зокрема картоплю, обернулися масштабним дефіцитом цього стратегічного товару. Попри те, що країна традиційно вважається одним із найбільших виробників картоплі в регіоні, навесні білоруські магазини заполонила дрібна й гнила картопля, а мешканці скаржилися на відсутність якісної.

Режим Олександра Лукашенка, який у січні 2025 року здобув сьомий термін свого правління, запровадив суворі обмеження на ціни ще в жовтні 2022 року — з метою стримати інфляцію. Проте така політика зробила вирощування картоплі фінансово невигідним. Через зниження прибутковості фермери почали скорочувати площі посадки картоплі, а багато хто переорієнтувався на експорт до Росії, де картопля коштує вдвічі дорожче.

За даними аналітичного центру BEROC, урожай картоплі в Білорусі у 2024 році становив лише 3,1 млн тонн, що на мільйон менше, ніж роком раніше. Країна також стала головним постачальником картоплі до Росії — експорт становив близько 200 тисяч тонн.

«Коли немає мотивації, люди не працюють добре. Це урок ще з часів СРСР», — заявив Лев Львовський, науковий директор BEROC.

Примітно, що сам Лукашенко в минулому очолював колгосп у селищі Городець і добре знайомий із сільським господарством. Та попри це, економічна політика його уряду призвела до парадоксального дефіциту товару, який раніше виробляли у «величезних обсягах», як зазначив економічний радник Світлани Тихановської Олесь Алахнович.

У грудні 2024 року влада тимчасово заборонила експорт картоплі без спеціальної ліцензії, навіть до Росії. У відповідь фермери почали маркувати здорову картоплю як «зіпсовану», щоб вивезти її через кордон. Проте це не вирішило проблему — у березні та квітні 2025 року в білоруських магазинах залишилися лише неякісна бульба.

Реакція влади — ще більше втручання в ринок. У травні Лукашенко звинуватив у штучному дефіциті «окремих осіб», які нібито прагнули дискредитувати президентське втручання в економіку. За його словами,

«як тільки Комітет держконтролю прийшов із наручниками, картопля з’явилася».

Також держава запровадила гарячу лінію для скарг на магазини, які не продають картоплю або завищують ціни. Представник Тихановської у Брюсселі Володимир Остапенка заявив:

«Це черговий доказ неефективності політики Лукашенка. Але він намагається вижити. Тримається на плаву».

У квітні 2025 року уряд підвищив максимально дозволену ціну на картоплю, а наприкінці травня — скасував заборону на імпорт продуктів із країн ЄС, класифікованих як «недружні». Це рішення було вимушеним кроком для вирішення штучно створеного дефіциту.

Попри заяви уряду, що «на полицях достатньо товарів за розумними цінами», за даними BEROC, тільки «миту» картоплю — що не підпадає під цінові обмеження — можна було знайти в магазинах, і то за високими цінами.

Чому це важливо знати

Картопляна криза в Білорусі — не лише про дефіцит продовольства, а про наслідки централізованого управління економікою та ізоляціоністської політики, яка може спалахнути в будь-якій авторитарній системі. Для України це нагадування: поєднання тиску на бізнес, штучного регулювання цін і антизахідної риторики, як у режиму Лукашенка, веде не до стабільності, а до дефіциту й хаосу. На тлі повномасштабної війни України з Росією такі приклади мають вагоме значення як аргументи в дискусіях про стратегічний вибір на користь ринкових реформ, інтеграції в ЄС та посилення продовольчої безпеки.

На тлі падіння цін на нафту це цікава новина: Лукашенко постачає картоплю окупанту, тим самим поглиблюючи дефіцит у власній країні. Очевидно, якщо у Росії не буде ні грошей, ні їжі — тоді війна закінчиться.