У неділю 1 червня, Польща обирає президента у вирішальному другому турі — і це далеко не пересічні вибори. Хоча президентська посада здебільшого церемоніальна, право вето перетворює ці вибори на битву за майбутнє найбільшої країни східного флангу ЄС.

Ставки максимальні. Дональд Туск намагається відновити Польщу після восьми років авторитарного правління — розчистити суди, повернути верховенство права, покращити відносини з ЄС. Але кожен його крок може заблокувати президентське вето.

Сценарій простий: переможе ліберал Тшасковський — реформи рушать далі. Виграє націоналіст Навроцький — Туск знову б’ється об стіну, як останні півтора року.

Та польські вибори — це більше, ніж внутрішня політика. Вся Європа дивиться на Варшаву як на лакмусовий папірець: популістська хвиля йде на спад чи набирає силу? Відповідь з України знають особливо добре — від цього залежить, чи матиме Київ надійного союзника на заході, чи сусід повернеться до ізоляціоністських настроїв.

Два світи, два кандидати

Кандидати — як день і ніч. Рафал Тшасковський, 53 роки, ліберальний мер Варшави, син джазового музиканта, говорить кількома мовами. Його підтримує партія Туска «Громадянська платформа». Кароль Навроцький, 42 роки, — історик-націоналіст і колишній боксер, політичний новачок за підтримки попередньої правлячої партії «Право і справедливість».

Якщо переможе Тшасковський, президент співпрацюватиме з урядом. Якщо Навроцький — повториться сценарій із нинішнім президентом Анджеєм Дудою, який систематично блокує ініціативи Туска, накладаючи вето на закони або передаючи їх до судів, заповнених призначенцями «Права і справедливості».

Втручання США

Дональд Трамп фактично підтримав Навроцького, прийнявши його в Овальному кабінеті в травні та публічно похваливши. Туск, попри статус прем’єра з грудня 2023 року, досі не отримав запрошення до Білого дому.

Міністр внутрішньої безпеки США Крісті Ноем у вівторок виступила на зібранні Консервативної політичної конференції дій у Польщі, назвавши Тшасковського «катастрофічним лідером» та закликавши поляків голосувати за Навроцького.

Країна розколота

Польський електорат — 29,2 мільйона виборців — глибоко поляризований географічно. Східні регіони біля України та Білорусі, переважно сільські, підтримують праві сили. Західні області ближче до Німеччини та північні міста Балтійського узбережжя — ліберальніші та прихильні до «Громадянської платформи».

Останні опитування показують мінімальну перевагу Тшасковського або рівність, що робить результат непередбачуваним.

Що на кону

Головне питання: чи хоче Польща президента, який працюватиме з урядом, чи проти нього?

Президент може не лише накладати вето на закони, а й помилувати засуджених — важлива деталь, враховуючи, що прокуратура Туска розпочала корупційні справи проти низки колишніх чиновників «Права і справедливості». Уряд каже про відновлення верховенства права. Навроцький звинувачує в політично вмотивованому полюванні на відьом.

Протистояння перетворилося на війну компроматів. Ліберали викривають минуле Навроцького — колишнього футбольного хуліґана, який бився на стадіонах (це він визнає), і навіть закидають йому сутенерство під час роботи охоронцем готелю (це він рішуче заперечує).

Праві б’ють у відповідь: малюють Тшасковського як столичного сноба, який їсть круасани в дорогих кав’ярнях, поки прості поляки борються за виживання. «Радикальний лівак із Варшави» — один із найпопулярніших меседжів проти нього.

Класична тактика: оголити особисті вади суперника, щоб виборці забули про програми. Навроцький — це «темне минуле», Тшасковський — «елітарне відчуження». Обидві сторони грають на емоціях, а не на аргументах.

Європа чи суверенітет

Кандидати кардинально розходяться в баченні ЄС. Навроцький, як угорський прем’єр Віктор Орбан, хоче обмежити повноваження блоку, залишивши більшість рішень окремим державам. Тшасковський — палкий проєвропеєць.

Щодо України обидва згодні: підтримують зміцнення польської армії (найбільшої в ЄС) та постачання зброї Україні проти російських загарбників. Навроцький стриманіший у питанні допомоги українським біженцям.

Розчарування молоді

Найцікавіше — реакція молодих виборців. У першому турі 18-29-річні переважно підтримали антисистемних кандидатів, які не пройшли до фіналу. Майже 70% молодих виборців голосували за крайніх правих або маргінальних лівих.

«Від системних політиків тільки злість бере», — каже Ян Стачура, 20-річний студент із міста Тихи. Для молоді це не епічна битва добра і зла, а нудний серіал, який крутять уже два десятиліття. Ті самі обличчя, ті самі суперечки, ті самі обіцянки.

Битва титанів

За кандидатами стоять дві домінуючі фігури польської політики останніх двох десятиліть: 68-річний Туск і його давній ворог 75-річний Ярослав Качинський, голова «Права і справедливості», який безпідставно звинувачує Туска у смерті свого брата-близнюка Леха в авіакатастрофі 2010 року в Росії.

Голосування в неділю все вирішить: чи застрягне Польща в політичному болоті, чи знайде вихід до конструктивної співпраці. Те, що станеться у Варшаві, прокотиться хвилею по всьому континенту.

Чому це важливо

Польські вибори — дзеркало глобальних процесів. Вони дадуть відповідь на питання: популістська хвиля продовжує рости чи нарешті відступає?

Для України ставки особливо високі. Польща — це не просто сусід, а стратегічний союзник: постачає зброю, приймає мільйони біженців, очолює антиросійську коаліцію в Європі. Якщо до влади прийде євроскептик Навроцький, під загрозою опиняться нові пакети санкцій проти Москви та координація військової допомоги Києву.

Варшавське голосування може перекроїти карту європейської солідарності з Україною.