Що таке «пастка Кіндлбергера» і чому вона знову стала актуальною на тлі торгової війни Трампа з Китаєм

У період дедалі жорсткіших тарифів США, знецінення ролі міжнародних інституцій і зростання недовіри до глобального лідерства, аналітики все частіше згадують про так звану «пастку Кіндлбергера». Як пише La Tribune, цей концепт знову на слуху, адже світ дедалі більше нагадує ситуацію, описану Чарльзом Кіндлбергером у його теорії про Великий економічний спад 1930-х.

«The Fed shouldn’t try to save the world from Trump tariffs» — «ФРС не має рятувати світ від тарифів Трампа», — заявив 7 квітня в Financial Times голова Rockefeller International Ручір Шарма, нагадуючи про ключову ідею Кіндлбергера.

Хто такий Чарльз Кіндлбергер і в чому суть пастки?

Чарльз Кіндлебергер — американський економіст, один з архітекторів Плану Маршалла. У 1970-х роках він сформулював ідею, згідно з якою великі економічні кризи виникають тоді, коли домінуюча світова держава не здатна або не хоче виконувати роль гаранта глобального порядку. Йдеться про надання так званих «світових суспільних благ»: фінансової стабільності, безпеки морських шляхів, підтримки глобальної ліквідності тощо.

Кіндлебергер вважав, що саме відмова США взяти на себе роль Великої Британії у 1920-х роках призвела до світової фінансової катастрофи. Без сильного гравця, який координує дії та стримує хаос, системна криза неминуча.

«Без держави, яка виступає стабілізатором останньої інстанції, настає глобальна дестабілізація», — попереджав Кіндлебергер.

Як це стосується США, Китаю і сьогодення?

1. США — формально лишаються головною фінансовою державою, але політика Дональда Трампа, особливо протекціоністські тарифи, поставила під сумнів готовність Вашингтона забезпечувати глобальну стабільність. При цьому ФРС, попри формальну незалежність, опиняється під політичним тиском.
2. Китай — хоч і є другою економікою світу, продовжує позиціонувати себе як держава, що розвивається, уникаючи обов’язків глобального стабілізатора. У 2020 році Китай все ще входив до числа найбільших отримувачів французької допомоги на розвиток — випереджаючи такі країни, як Буркіна-Фасо і Камерун.
3. Глобальні ризики — у 2025 році ситуація дедалі більше нагадує 1930-ті: геополітична нестабільність, агресивна торгівельна політика США, обмежена готовність Китаю брати на себе відповідальність, а також пошук альтернатив долару в міжнародній фінансовій системі.

«Пастка Кіндлебергера виникає тоді, коли жодна держава не готова чи не може надати стабілізаційні функції», — писав Джозеф Най у 2017 році, модифікуючи концепцію.

Чому зараз це стало так актуально?

• Торгова війна США та Китаю дестабілізує ринки, але жодна зі сторін не демонструє готовності забезпечити «світове благо».
• Роль долара як резервної валюти під питанням — дедалі більше країн намагаються зменшити залежність від американської валюти.
• Відмова від багатосторонності — адміністрація Трампа неодноразово підривала механізми колективної дії: від СОТ до Паризької кліматичної угоди.
• Обмежена роль Китаю — попри ініціативи на кшталт AIIB (Азійського банку інфраструктурних інвестицій), Пекін не демонструє системного підходу до підтримки глобальної стабільності.

«Китай хоче отримувати вигоди від глобального порядку, але не інвестує в його збереження», — підсумовує La Tribune.

Яка альтернатива?

Попри критику «пастки Кіндлебергера» як надмірно державоцентричної теорії, багато експертів погоджуються: у кризові періоди потрібен стабілізатор — або через одну велику державу, або через колективний механізм, якого нині бракує.

«Концепція недооцінює роль менших держав і міжнародних інституцій, але глобальний хаос — це не метафора, а сценарій, до якого ми наближаємося», — наголошують у статті.

Чому це важливо знати

«Пастка Кіндлебергера» — це не лише історичний приклад, а попередження для сьогодення. У світі, де США втрачають довіру, а Китай не готовий брати відповідальність, ризики фінансової нестабільності, валютних криз і політичних потрясінь зростають. Якщо жодна з великих держав не виконує роль «стабілізатора останньої інстанції», це відкриває шлях до фрагментації, конфліктів і нової великої депресії. Розуміння цієї динаміки критично важливе для країн, як-от Україна, що залежать від глобальної стабільності для виживання й розвитку.