Попри геополітичне послаблення Сполучених Штатів, Китай залишається неготовим очолити світовий порядок. Про це пише старший науковий співробітник Норвезького інституту оборонних досліджень Йо Інґе Беккевольд у колонці для Foreign Policy від 4 липня.

Трамп руйнує Pax Americana, але Китай не заповнює вакуум

З поверненням Дональда Трампа до Білого дому США перейшли до радикального демонтажу післявоєнного міжнародного порядку, який Вашингтон будував десятиліттями. Систематична атака на глобальні інституції включає скорочення фінансування ООН, згортання зовнішньої допомоги, підрив альянсів та послаблення наукового потенціалу країни.

Дискурс про занепад Америки й піднесення Китаю пройшов чотири фази: від економічних реформ 1980-х через фінансову кризу 2008 року до проголошення Сі Цзіньпіном нової глобальної стратегії у 2017-му. Нині, з другим президентством Трампа, ми спостерігаємо четверту фазу — справжній демонтаж американського лідерства.

Проте, на думку автора, це не означає автоматичного переходу до китайської гегемонії. Хоча Пекін намагається закріпити свій статус наддержави, Pax Sinica — китайський світовий порядок — залишається далекою перспективою.

Чотири перешкоди на шляху до китайської гегемонії

1. США все ще найпотужніша держава світу

Попри політику самоусунення, Америка зберігає величезну економічну, військову та технологічну перевагу. Вашингтон активно протидіє китайському піднесенню через:

• торговельні тарифи та санкції
• новий закон SHIPS Act для відродження суднобудування
• CHIPS and Science Act 2022 року для стимулювання виробництва напівпровідників
• технологічні обмеження проти Китаю

США можуть відступати від глобальних інституцій, але вони не готові поступитися статусом наддержави номер один.

2. Відсутність глобальної військової присутності

Контраст вражає: США утримують близько 750 військових баз і об’єктів у приблизно 80 країнах світу. Китай має лише дві закордонні бази — в Джибуті та Камбоджі. Ця колосальна асиметрія унеможливлює для Пекіну:

• ефективну проєкцію сили в глобальному масштабі
• примусову дипломатію з використанням військової присутності
• провідну роль у миротворчих операціях

Американська військова інфраструктура формувалася в унікальних історичних умовах Другої світової війни та Холодної війни. Китай не має таких можливостей і змушений покладатися на економічний тиск або активну опозицію до Вашингтону з боку інших країн.

3. Внутрішня нестабільність та економічне гальмування

Китайська економіка демонструє тривожні ознаки слабкості. Якщо у 2020 році номінальний ВВП Китаю становив близько 70% від американського, то у 2024-му цей показник впав до 64%. Причини:

• драконівські карантинні обмеження за часів COVID-19
• криза на ринку нерухомості
• західна політика зниження ризиків (de-risking)
• глибокі структурні дисбаланси економічної моделі

Політична система також під питанням. Сі Цзіньпін, забезпечивши собі третій термін у 2022 році, порушив усталені норми передачі влади, створивши невизначеність щодо майбутньої стабільності.

Інтернаціоналізація юаня залишається далекою мрією через жорсткий контроль за рухом капіталу та брак довіри до китайської системи. Лише Росія тримає значні резерви в юанях — красномовний факт.

4. Відсутність візії глобального лідерства

Китай активізував дипломатичні зусилля:

• посилює позиції в ООН
• налагоджує зв’язки з Глобальним Півднем
• посередничає між Іраном і Саудівською Аравією
• пропонує об’єднання палестинських фракцій
• висуває плани врегулювання російсько-української війни

Однак ці ініціативи рідко підкріплені конструктивним баченням китайського лідерства. Зовнішня політика Пекіну мотивована радше опозицією до США, ніж власною позитивною програмою. Китай не має традиції глобального лідерства останніх століть, а його міжнародні дії часто виглядають реактивними, а не проактивними.

Світ без лідера: що це означає для України

Ключовий висновок аналітика: замість підготовки до китайського світового порядку, нам слід готуватися до порядку без лідера в коротко- та середньостроковій перспективі. США та Китай — дві наддержави в біполярній структурі, але жодна з них не перебуває в режимі глобального лідерства. Америка все ще спроможна, але більше не бажає лідирувати, а Китай просто не готовий.

Чому це важливо знати

1. Ускладнення формування коаліцій підтримки

Відсутність чіткого глобального лідера робить складнішим створення та підтримання міжнародного фронту на підтримку України. Кожна країна дедалі більше керується вузькими національними інтересами.

2. Ерозія міжнародного права

Безлідерний світ — це світ, де агресори почуваються вільніше. Без гегемона, готового підтримувати правила гри, зростає спокуса для авторитарних режимів діяти безкарно.

3. Зростання ролі середніх держав

В умовах вакууму лідерства зростає значення регіональних гравців та коаліцій. Для України це означає необхідність активнішої ролі в європейській безпековій архітектурі та пошук нових форматів співпраці поза традиційними альянсами.

4. Китайський фактор у війні

«Мирні плани» Пекіну щодо України відображають не стільки бажання справедливого врегулювання, скільки прагнення продемонструвати альтернативу американському підходу. Україна має враховувати цю мотивацію в дипломатичних контактах.

Світ входить у турбулентний період нестабільної біполярності без чіткого лідерства. Це створює як ризики, так і можливості для України, яка має адаптуватися до нової геополітичної реальності та активно формувати власну безпекову долю в епоху глобальної невизначеності.