Китай прагне зробити юань міжнародною валютою, але навіть нові кредитні програми для Латинської Америки ставлять більше запитань, ніж дають відповідей — про це пише Foreign Policy.

Юань як кредитна валюта: нова ініціатива Пекіну

На початку травня Китай пообіцяв $9,2 млрд кредитів лідерам країн Латинської Америки, але з умовою, що ці позики будуть в юанях, а не в американських доларах. Це підкреслює прагнення Китаю посилити власну валюту (зробити її більш престижною в міжнародних розрахунках), однак викликає запитання: хто насправді хоче брати великі кредити у слабо конвертованій валюті, яка навіть на тлі падіння долара не отримала поширення, як, наприклад, євро?

Інфраструктура є, попиту немає

Китай інвестує у власну фінансову інфраструктуру для просування юаня — система CIPS (альтернатива SWIFT), проєкт mBridge для транзакцій цифрових валют, мережа клірингових центрів. Однак вирішальним фактором залишається бажання інших країн реально користуватись юанем, а не інфраструктурою.

Згідно з новими дослідженнями Федерального резерву США, частка кредитів у юанях серед китайських зовнішніх позик зросла з 15% у 2021 році до майже 40% у 2024-му, але це стосується переважно Азії. У Латинській Америці такі позики поки не є масовими.

Межі політики через борг

Спроба нав’язати юань через кредити має обмеження: у багатьох країнах Латинської Америки високий ризик дефолту, і бажання брати нові китайські позики для купівлі китайських же товарів і послуг обмежене. За даними Світового банку, країни Глобального Півдня сьогодні мають альтернативи, зокрема доступ до ринків облігацій і банківського кредитування, тому юань повинен бути конкурентним і зручним.

Капітальний контроль як головна перешкода

Головна проблема — жорсткі валютні обмеження Китаю. Пекін не готовий лібералізувати рахунок руху капіталу через побоювання повторити досвід Японії 1980-х чи Південної Кореї 1990-х років. Водночас Китай намагається переконати світ у стабільності юаня, але сам змушений тримати резерви у доларах.

Крім того, більшість держав зберігають резерви у доларах чи євро, а частка юаня у світових резервах залишається незначною — лише 2% у 2025 році, тоді як євро займає близько 20%. Виняток — Росія, яку Китай змусив приймати юань через санкції, проте навіть там є проблеми з конвертацією юаня у долари.

Історичний контекст і роль долара

Переважна більшість світових торгових операцій, облігацій і валютних резервів залишаються в американських доларах. Доки Китай не послабить валютний контроль, країни не ризикують тримати великі резерви в юанях через їхню низьку ліквідність. Світові ринки історично тяжіють до однієї домінуючої валюти — незалежно від уподобань до «гегемона».

Латинська Америка: вимушена гнучкість чи економічний розрахунок?

Нині реальна інтрига — чи вдасться Китаю дійсно нав’язати юань як кредитну валюту в Латинській Америці, чи все ж доведеться збільшити обсяги доларових кредитів для стимулювання власного експорту. Аналітик припускає, що долар залишиться основною валютою для торгівлі з регіоном і в найближчі роки, незалежно від публічних ініціатив Пекіну.

Європейський та французький досвід: уроки для Китаю

Спроби інших держав знизити роль долара — наприклад, Франції, яка десятиліттями критикує «надмірну привілейованість» США — не дали результату: євро за чверть століття лише незначно підвищив частку у світових резервах, а юань лишається другорядною валютою.

Чому це важливо знати

Китайські амбіції щодо «міжнародалізації» юаня демонструють обмеженість впливу навіть найбільшої економіки у валютній політиці без реальної лібералізації та привабливості для партнерів. Для України цей досвід — ще один доказ важливості прозорих валютних правил, а також того, що економічна гегемонія долара не може бути змінена лише політичними рішеннями чи кредитними програмами.