Ізраїль офіційно підтвердив початок військової операції проти Ірану, заявивши, що удари мали «превентивний і точковий» характер. За словами речника Армії оборони Ізраїлю Еффі Дефріна, метою було «позбавити іранський режим можливості створити ядерну бомбу у найближчому майбутньому». Крім об’єктів ядерної інфраструктури, деякі атаки були спрямовані проти високопоставлених іранських посадовців, пов’язаних з військом і ядерною програмою.

Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу заявив, що ці дії є частиною зусиль «відкотити іранську загрозу існуванню Ізраїлю». Він також підкреслив, що операція «триватиме стільки, скільки буде потрібно, аби знищити цю загрозу».

Рішення про атаку було ухвалене на тлі чуток про можливу ізраїльську операцію, що циркулювали протягом тижня. У відповідь на зростання напруженості США вивели дипломатичний персонал з посольства в Іраку та дозволили добровільний виїзд родинам військовослужбовців із Близького Сходу. У посольстві США в Ізраїлі наказали працівникам залишатися в районі Тель-Авіва, а старших ізраїльських посадовців перемістили у захищені укриття.

Попри заяви Дональда Трампа, що він віддає перевагу дипломатії, а не військовому втручанню, переговори з Тегераном залишалися активними буквально до моменту ізраїльської атаки. За інформацією FP, спецпредставник США Стів Віткофф мав зустрітись з іранською стороною в Омані у неділю. Наразі доля цих перемовин невідома.

У травні Трамп особисто попереджав Нетаньягу, щоб Ізраїль не вдавався до ударів під час переговорного процесу. Напередодні він заявив, що атака «дуже навіть можлива», але не підтвердив її неминучість.

«Поки я думаю, що ми близькі до угоди, я не хочу, щоб [ізраїльтяни] йшли на це, бо це може все зруйнувати», — сказав президент США.

Однак США одразу після удару заявили про свою невтягнутість. Держсекретар Марко Рубіо написав у X:

«Сьогодні ввечері Ізраїль діяв самостійно. Ми не причетні до ударів і наш головний пріоритет — безпека американських військ у регіоні».

Він додав, що Вашингтон вжив усіх заходів для захисту персоналу й перебуває в постійному контакті з партнерами.

Попри ці запевнення, аналітики припускають, що Іран все ж вважатиме США співучасником. Як зауважив Алекс Ватанка з Інституту Близького Сходу:

«Іранці майже напевно вважатимуть, що США тихо координували це з Ізраїлем».

Колишній високопосадовець у чотирьох адміністраціях США Бретт Макгурк висловив подив:

«Це майже неможливо уявити — що вони зробили це без американців, і посеред дипломатичних зусиль».

Сенатор-республіканець Ліндсі Грем у своєму дописі у X коротко написав:

«Почалося. Моліться за Ізраїль».

Журналіст NBC Річард Енгел повідомив, що в Ірані до останнього хотіли уникнути війни:

«Урядовці казали мені, що не хочуть конфлікту й сподівались на домовленість. Але тепер ті, хто наполягав, що переговори — це пастка, виглядають правими».

Водночас сенатор-республіканець Тед Круз в ефірі Newsmax заявив, що дії Ірану зробили удар неминучим:

«Сьогодні вранці Іран офіційно заявив, що не припинить збагачення урану, і цим фактично показав середній палець Трампу. Це був сигнал Ізраїлю: бийте зараз, бо завтра ми матимемо ядерну зброю».

Чому це важливо знати:

Ізраїльський удар по Ірану — це не просто черговий спалах на Близькому Сході. Для України це створює нові ризики в уже складній ситуації.

Енергетичний удар по Європі. Конфлікт може вибухнути цінами на нафту та створити дефіцит енергоносіїв. Європа, яка залишається ключовим донором України, опиниться під економічним тиском.

Близький Схід відволікає увагу. Новий конфлікт в регіоні традиційно перетягує на себе міжнародний фокус. Адміністрація Трампа, яка вже призупинила військову допомогу Україні, може остаточно переключитися на близькосхідні проблеми.

Тегеран під ударом. Іран, який постачає Росії «Шахеди» для атак на українські міста, тепер сам опинився під вогнем. Це може мати подвійний ефект: або тимчасово зменшити його спроможність допомагати Москві (виробничі потужності переорієнтують на власні потреби), або штовхнути до ще тіснішої співпраці з РФ у пошуках підтримки проти «спільних ворогів».

Для української дипломатії критично важливо зберегти увагу світу до російської агресії. Особливо коли Вашингтон демонструє готовність до угод з Москвою, а новий конфлікт створює додаткові точки напруги.