Про це пише The New York Times у великому репортажі журналіста Констана Мео, який переглянув десятки годин відео з чатів історика та зустрівся з ним особисто.

«Чий Крим?» — з цього все починається

У кафе Білої Церкви Дрібниця щодня заходить у Chatroulette — платформу випадкових відеочатів. Його метод простий: провокативне питання, історичні факти, стриманий тон.

— «Чий Крим?» — запитує він у росіянина на екрані.
— «Наш», — відповідає той, не вагаючись.

Далі — суперечка про визвольну війну 1917–1921 років, українську мову, приналежність Києва. Зазвичай співрозмовники або зляться, або знецінюють факти: «України не існує і не буде», — як сказав один з них.

Вчитель, який став ютубером

Дрібниця — колишній учитель історії у середній і старшій школах. Він розпочав кар’єру у 1991-му — одразу після розпаду СРСР. Тоді ще не було українських підручників, тож він навчав дітей за книгами ліберальних істориків і власними напрацюваннями:

«Я зрозумів, що маю навчати дітей правді — тим фактам, які були або приховані, або перекручені радянською історією», — каже він.

Зараз він веде YouTube-канал Vox Veritatis (лат. «Голос Істини»), на якому — сотні відео з російськими користувачами. Канал має майже пів мільйона підписників, і більшість з них — українці.

Відео з назвою «Чи були українці та росіяни братніми народами?» переглянули 1,7 млн разів. Там Дрібниця порівнює імперське співжиття українців і росіян із прикладом австрійців і угорців в Австро-Угорщині — сусідніх, але різних народів.

«Це не для них — це для нас»

Попри величезну кількість розмов, більшість росіян не сприймає фактів. Лише невелика частка — зазвичай ті, хто вже критично ставиться до війни, — здатна до діалогу.

— «Вони приходять у чат, щоб нав’язати наратив Кремля. Їх не цікавить інша точка зору», — визнає Дрібниця.

Але він зрозумів: справжні зміни відбуваються не в головах росіян, а в українцях, які переглядають ці відео.

Наприклад, пенсіонерка Наталя Тиліна, вихована у СРСР, каже, що тепер упевненіше дискутує з тими, хто повторює російські наративи. Вчителька математики Ірина Семигайло згадує, як Дрібниця ще у школі вчив учнів думати критично й розуміти контекст:

«Він казав: без знання минулого не буде майбутнього».

Історична гігієна

Інколи у чатах порушуються складні теми — як-от участь українських націоналістів у співпраці з нацистами під час Другої світової. Дрібниця не уникає відповідей:

— «Так, деякі співпрацювали. Але пізніше самі німці їх переслідували. Це складна і не чорно-біла історія».

Втома й натхнення

З 2021 року — відтоді, як Путін опублікував своє «історичне» есе про «єдиний народ» — Дрібниця щодня проводить по кілька годин у відеочатах. Його здоров’я підірване, емоційний ресурс виснажено. Але зупинятися він не збирається.

«Якщо ніхто не скаже правду, — каже історик Ярослав Грицак, — переможе Путін».

«Це не лише про факти — це про гідність. Це доказ, що українська нація існує».

Чому це важливо знати

Історія стала ключовою ареною боротьби у війні Росії проти України. Російська пропаганда використовує міфи й фальсифікації як зброю, щоб заперечити саме існування України як незалежної держави. Віталій Дрібниця показує: боротьба за правду про минуле — це частина оборони в теперішньому. Його робота допомагає українцям звільнитися від імперських наративів і сформувати нову ідентичність на основі фактів, а не міфів.