13 червня 2025 року Ізраїль завдав масованого раптового удару по цілях у глибокому тилу Ірану, включаючи ядерну інфраструктуру та військові командні пункти. Як підтвердили державні ЗМІ Ірану, загинули одразу чотири найвищі командири:

• Генерал Мохаммад Багері — начальник Генштабу збройних сил,
• Генерал Хоссейн Саламі — командувач Корпусу вартових ісламської революції (КВІР),
• Генерал Голамалі Рашид — заступник головнокомандувача ЗС,
• Генерал Амір Алі Хаджизаде — очільник ракетного командування КВІР.

Аналітики назвали цю атаку найбільшою втратою керівного складу за весь час існування Ісламської Республіки.

«Це не просто втрата генералів. Це втрата людей, які особисто формували стратегію Ірану впродовж двох десятиліть», — заявив експерт з іранської армії Афшон Остовар (Afshon Ostovar) у коментарі Foreign Policy.

Втрата архітекторів іранської військової сили

Особливий акцент експерти роблять на загибелі генерала Хаджизаде, відповідального за створення іранської програми ракет і дронів, яка зробила Іран ключовим постачальником зброї для таких союзників, як Росія. Він був головним стратегом і відповідальним за відповіді на будь-які атаки проти Ірану.

«Його втрата — навіть важливіша за ліквідацію Касема Сулеймані. Він був мозковим центром, який радив особисто Хаменеї», — зазначає Остовар.

У системі, де особисті стосунки з верховним лідером Ірану визначають політику, смерть таких фігур — паралізує стратегічне керівництво.

Наслідки для режиму: заміни є, але без авторитету

Хоча формальні заміни вже відбулися, нові призначенці не мають ані авторитету, ані досвіду, який мали їхні попередники. Це може означати:

• Зниження здатності Ірану до стратегічного планування,
• Слабшу координацію дій із союзниками за кордоном,
• Посилення внутрішніх репресій замість зовнішньої агресії.

Остовар уточнює, що молодше покоління командирів КВІР, яке невдовзі підніметься до керівництва, сформувалося не у війні з Іраком, а в Сирії, Лівані, Ємені — в період впливу, який тепер стрімко згасає. Це може змінити ідеологічний вектор керівництва КВІР.

Іран як ослаблена, але не беззуба загроза

Ще до удару, Іран, на думку Остовара, перебував лише на 50% своєї колишньої потужності. Втрата контролю над союзниками (зруйнований «Хамас», ослаблене угруповання «Хезболла», ізольовані хусити), економічна руїна й внутрішній тиск — усе це перетворює Іран на «обложену фортецю».

Але попри втрати, Тегеран:

• Може зберігати ядерний потенціал (частина інфраструктури схована в горах),
• Не втратив технологічних знань для створення зброї,
• Може піти на ядерний прорив, якщо режим вирішить, що йому нема чого втрачати.

«Це був би найгірший сценарій. Аналог північнокорейської моделі ізоляції», — застерігає експерт.

Що далі: репресії всередині та страх зверху

Режим наразі переляканий до кісток, каже Остовар. Він знає, що:

• Населення не підтримує війну з Ізраїлем,
• Внутрішні протести можуть спалахнути в будь-який момент,
• Режим буде жорстко їх придушувати.

Поки вбиті всі ключові фігури збройної стратегії, кадри з поліції, «Басідж» і сил внутрішньої безпеки залишаються недоторканими — саме вони зараз готуються до ролі головних акторів у стримуванні населення.

Чому це важливо знати

Втрата вищого військового керівництва Ірану змінює баланс сил у регіоні:

• Ізраїль продемонстрував оперативну перевагу,
• Іран утратив здатність ефективно координувати зовнішні військові кампанії,
• Міжнародні гравці мають переглянути свої оцінки ризику ядерної ескалації.

Для України це — приклад того, як стратегічна ліквідація ланки командування може змінити хід війни. У російському контексті — аналогічне знищення ключових генералів могло б так само зруйнувати здатність до наступу, як це сталося з Іраном.