Як пише Foreign Policy, його діяльність радше сприяла прихованій програмі ослаблення федерального апарату, ніж економії бюджету.

Обіцянки економії та гірка реальність

Передати мільярдеру й технологічному візіонеру Ілону Маску повноваження з «оптимізації уряду» — ідея, що спочатку виглядала перспективною. Хто краще за людину, яка перевернула автомобільну та космічну індустрії, зможе модернізувати неповоротку державну машину? Саме з такою логікою було створено Департамент урядової ефективності (DOGE) під час другої каденції Дональда Трампа.

Перші заяви звучали вражаюче: DOGE нібито заощадив $170 мільярдів державних коштів через масові звільнення співробітників, скасування регуляторних норм та розірвання контрактів. Але реальність виявилася протилежною. Ці цифри не мають належних доказів або відверто перебільшені. Натомість федеральні витрати демонструють зростання. Парадоксально, але за експертними оцінками, діяльність DOGE призвела до додаткових витрат для платників податків у розмірі $135 мільярдів у 2025 році — майже таку ж суму, яку Маск нібито заощадив.

Відступ та невідповідні запитання

Наприкінці квітня сам Маск був змушений визнати, що DOGE виявився «не таким ефективним, як йому б хотілося» — визнання поразки, що дорого коштувало його репутації «чарівника ефективності». Тепер, коли Tesla стикається з власними викликами — падінням продажів, посиленням конкуренції в сегменті електромобілів та проблемами з впровадженням повної автономної їзди — Маск поступово відсторонюється від своєї урядової авантюри.

Цей демонстративний відступ від «державного будівництва» залишає за собою лавину непростих запитань. Чи справді найбагатша людина світу щиро вірила в можливість скоротити федеральний бюджет на астрономічний $1 трильйон? Або DOGE від початку замислювався як інструмент впливу, націлений на забезпечення вигідних державних контрактів для компаній Маска та послаблення регуляторного нагляду за його бізнес-імперією? Відповіді на ці питання можуть бути менш героїчними, ніж публічний образ Маска-реформатора.

Штучний інтелект чи централізація влади?

Публічно Маск просував блискуче майбутнє: штучний інтелект мав модернізувати та автоматизувати рутинні державні процеси, усунути бюрократичні перешкоди та забезпечити безпрецедентну ефективність. Ця технократична утопія звучала привабливо для прихильників інновацій та поборників «малого уряду». Але реальність стала прагматичнішою і тривожнішою.

На практиці діяльність DOGE зосередилась на двох ключових аспектах: централізації міжвідомчих баз даних і масовому звільненні насамперед найменш захищених категорій держслужбовців — тих, хто перебував на випробувальному терміні і мав мінімальний правовий захист від звільнення.

Як розкриває Foreign Policy, за яскравим фасадом «інновацій» стояв справжній архітектор трансформації — Рассел Воут, директор Бюджетного управління Білого дому (OMB). Маловідомий широкій публіці Воут є переконаним християнським націоналістом і головним автором проєкту радикальних реформ Project 2025 — настільки суперечливого плану реорганізації федерального уряду, що навіть Трамп публічно дистанціювався від нього під час виборчої кампанії. Але тепер, перебуваючи в тіні медійної харизми Маска, Воут фактично реалізує елементи цього плану, не привертаючи небажаної уваги громадськості та політичних опонентів.

Маріонетка чужого порядку денного

Розслідування журналіста Bloomberg Макса Чафкіна (Max Chafkin) проливає світло на справжню динаміку стосунків у цьому дуеті. За його даними, Рассел Воут розглядав Маска не як самостійного реформатора, а як ідеальний інструмент для просування власного порядку денного — «публічне обличчя» та «множник сили» (термін з військової стратегії, що означає фактор, який суттєво підсилює ефективність наявних ресурсів).

Це стратегічне партнерство було взаємовигідним: Маск отримував престижну роль «державного інноватора» та потенційний вплив на регуляторну політику, що стосувалася його бізнесу, а Воут — харизматичного фронтмена з величезною аудиторією в соціальних мережах (понад 150 мільйонів підписників у Маска), який відволікав увагу від справжніх цілей реформи.

DOGE, під блискучою обгорткою технологічної оптимізації, на практиці став інструментом для втілення двох стратегічних завдань Воута: по-перше, встановити безпосередній президентський контроль над федеральними агентствами, які традиційно мали значну операційну незалежність; по-друге, залякати та деморалізувати державних службовців, яких праве крило республіканців вважає частиною міфічної «глибокої держави» — опозиційної до Трампа бюрократичної системи.

Хаос замість оптимізації

Особистість Маска, як показують його біографи, будується на непохитному переконанні у власній здатності вирішувати складні системні проблеми швидкими радикальними методами. Маючи глибоку антипатію до бюрократії та регуляторних обмежень — які він неодноразово публічно називав «ворогами прогресу» — Маск, схоже, щиро вірив у свій метод «креативного руйнування».

З такою логікою рішення здавалося простим: масово звільнити «зайвих» державних службовців (особливо тих, хто має найменший правовий захист), передати владу над складними урядовими системами молодим технологічно підкованим лоялістам, озброїти їх інструментами штучного інтелекту — і державна машина магічно «очиститься» від неефективності та корупції.

Однак державне управління відрізняється від керівництва приватними компаніями. На практиці ці поспішні кроки лише посилили адміністративний хаос і зруйнували інституційну пам’ять багатьох відомств. Найбільш тривожним наслідком стала безпрецедентна централізація міжвідомчих державних даних, які тепер залишаються під прямим контролем виконавчої гілки влади.

Експерти з кібербезпеки та захисту громадянських прав вже б’ють на сполох: така концентрація особистих даних громадян, інформації про державні контракти та відомчих баз даних створює серйозний ризик їх потенційного використання для таргетування політичних опонентів, переслідування мігрантів чи тиску на незгодних з курсом адміністрації державних службовців. Система стримувань і противаг, що десятиліттями захищала американську демократію, опинилася під загрозою.

Стартап-методи проти державної машини

Біографи Маска змальовують портрет людини з месіанським комплексом. Ще в юності він сформулював свою «місію людства» навколо трьох пріоритетів: інтернет як руйнівна технологія, стійка енергетика для подолання кліматичної кризи та космічні подорожі для «порятунку людства» через колонізацію інших планет. Ця віра у власне призначення, підкріплена культом особистої ефективності та відвертою зневагою до встановлених правил і експертних думок, визначила його управлінський стиль.

Особливо показовим став досвід Twitter/X. Після придбання соціальної мережі Маск блискавично скоротив штат на 80%, ліквідував цілі відділи, включно з командами модерації контенту та етичного використання ШІ. Попри похмурі прогнози, платформа не зазнала негайного колапсу — що лише зміцнило його переконання в ефективності власних методів.

Однак те, що спрацювало в соціальній мережі, яка могла функціонувати завдяки технологічній інерції та усталеним користувацьким звичкам, виявилося катастрофічно неефективним у масштабі федерального уряду. Державна система США — це величезний механізм із 2,1 мільйона службовців, сотнями агентств, вбудованими механізмами підзвітності та демократичного контролю.

Федеральний уряд — не стартап. Його функції охоплюють критичну інфраструктуру, національну безпеку, управління ядерним арсеналом, соціальним захистом мільйонів вразливих громадян. І якщо користувачі Twitter могли просто перейти на іншу платформу після погіршення якості сервісу, то громадяни не можуть «відписатися» від послуг уряду, який регулює безпеку їхньої їжі, ліків, транспорту, забезпечує виплату пенсій або управляє системою охорони здоров’я.

Спроба застосувати філософію «рухайся швидко і ламай усталені речі» до державного управління виявилася наочним прикладом того, чому технократичний підхід без розуміння соціальних, правових та інституційних нюансів приречений на провал у демократичній системі.

Падіння впливу: використаний і відсторонений

Ефектне входження Маска у вашингтонські коридори влади супроводжувалося аурою «месії технократії» — людини, яка здатна трансформувати закостенілі системи силою інженерного мислення та дисруптивних інновацій. Ця месіанська роль знаходила відгук у американському суспільстві, традиційно зачарованому технологічними візіонерами та успішними підприємцями.

Однак політичний Вашингтон виявився значно складнішою екосистемою, ніж корпоративний світ. Перші тріщини в цьому альянсі з’явилися після публічних розбіжностей з Трампом щодо торговельних тарифів — політики, яка безпосередньо зачіпала глобальні ланцюжки постачання Tesla. Відносини далі погіршилися після гучної поразки в судових перегонах у Вісконсині, де Маск вклав рекордні $25 мільйонів у підтримку свого кандидата, але не зміг забезпечити перемогу.

Особливо показовим стало наростаюче роздратування в Кабінеті міністрів. Згідно з інсайдерськими джерелами, зухвалий стиль Маска, його схильність до мікроменеджменту та публічних заяв без узгодження з відповідними відомствами викликали опір з боку досвідчених урядових чиновників. Вони побачили в його методах не лише загрозу інституційній стабільності, але й потенційне правове порушення встановлених процедур.

Все це призвело до помітного послаблення впливу Маска у Вашингтоні. Хоча він зберігає свою корисність для адміністрації Трампа — передусім завдяки величезним фінансовим ресурсам та стратегічним контрактам його компаній з урядом (SpaceX залишається критичним партнером для космічних програм) — політично він все більше маргіналізується.

Іронія ситуації в тому, що чоловік, який увійшов до Вашингтону як тріумфатор і спаситель, здатний «осушити болото» бюрократії, виявився інструментом у значно складнішій політичній грі. Як тільки його медійна цінність зменшилась, а методи викликали надто багато запитань, відбулося те, що часто трапляється з політичними аутсайдерами в столиці — його використали для досягнення прихованих цілей і поступово відсторонили від реальних важелів впливу.

Чому це важливо знати

Історія DOGE виходить далеко за межі простої урядової реформи чи невдалого експерименту з «оптимізації». Вона становить тривожний прецедент для демократичних систем у всьому світі, демонструючи, як технологічний культ особистості може бути стратегічно використаний для підриву фундаментальних інституцій та механізмів стримувань і противаг.

Ілон Маск, з його харизмою, мільйонами відданих прихильників та образом «генія-рятівника», став ідеальним обличчям для реформи, справжні цілі якої лишалися прихованими від громадськості. Під маскою «ефективності» та «технологічної модернізації» — термінів, які звучать позитивно для більшості американців — відбувалася цілеспрямована концентрація влади в руках виконавчої гілки.

Замість обіцяної справжньої модернізації державного управління, використання штучного інтелекту для оптимізації процесів та скорочення зайвих витрат, DOGE став інструментом для підриву системи розподілу влади. Централізація міжвідомчих даних, примусове звільнення державних службовців з інституційною пам’яттю та експертизою, руйнування регуляторних механізмів — усе це ослаблює здатність системи протистояти авторитарним тенденціям.

Цей досвід створює небезпечний шаблон для будь-якої демократії, особливо в епоху, коли технологічні олігархи набувають безпрецедентного багатства та впливу. Коли такі надпотужні приватні особи отримують адміністративні повноваження без відповідної демократичної підзвітності, виникає фундаментальна загроза для конституційного порядку.

Особливо тривожно, що ця модель може бути легко відтворена в інших країнах: популістський лідер запрошує харизматичного технократа з власним культом особистості, який стає «обличчям змін», відволікаючи увагу від поступового демонтажу демократичних інституцій. При цьому критики таких реформ легко маркуються як «вороги прогресу» або «захисники неефективної бюрократії».

Для України, як і для будь-якої демократії, що розвивається, цей випадок має стати серйозним нагадуванням про необхідність збереження сильних незалежних інституцій та верховенства права — навіть коли виникає спокуса швидких технократичних рішень від харизматичних «рятівників».