Newsweek: Скорочення допомоги США залишає українців без підтримки

Внутрішньо переміщені, покинуті і замерзаючі: як згортання USAID нищить гуманітарну підтримку для України, пише Newsweek
На крижаному лютневому ранку у Вінниці, де шукають притулку переселенці з прифронтових регіонів, 42-річна Марина, мати з Херсона, ділиться болем від втрати дому:
«Найважче було бачити, як страждає моя дитина. Центр Spring of Hope дав нам хоч трохи надії — психологічну підтримку, заняття з іншими родинами, щось, що тримало нас на плаву. Але після припинення USAID ми залишилися знову наодинці з тривогою».
Ця історія — лише одна з тисяч, що демонструють масштаб гуманітарної катастрофи після скорочення американської допомоги. З ініціативи президента США Дональда Трампа адміністрація ліквідує майже всі підрозділи Агенції США з міжнародного розвитку (USAID). Як наслідок, скасовано 83% контрактів з іноземними партнерами, більшість співробітників — звільнені або у відпустках, сотні судових позовів — уже в роботі.
Дрова замість хліба: на лінії фронту гуманітарна допомога перетворилася на питання життя і смерті
У прифронтовому Марганці, за 10 км від російських позицій, 70-річна жінка виходить з хати й цілує поліно дров — настільки рідкісним ресурсом стало тепло. Юрій Бойечко, керівник волонтерської організації Hope for Ukraine, каже:
«Дрова дорожчі за хліб. Ми привезли їх бабусі — вона розплакалася. Але скоро ми не зможемо цього робити — грошей немає навіть на пальне».
На доставку однієї вантажівки потрібно від $3,000 до $5,000. І хоча це невеликі суми за американськими мірками, для українських волонтерів — це межа виживання.
«Скорочення USAID для США — нічого не значить. Для нас — це смерть. П’ять тисяч доларів тут можуть змінити все», — наголошує Бойечко.
За його оцінками, гуманітарної допомоги потребує 40% населення України, тобто понад 14,6 мільйона осіб.
Без психологічної підтримки: жінки й діти втрачають останній ресурс адаптації
Марина — не єдина. Інша переселенка, Оксана, залишилася в новому місті сама, з травмою та почуттям провини за покинутих рідних:
«Я була на межі. Але Spring of Hope повернули мене до життя — індивідуальна терапія, групи взаємодопомоги, навчання з фінансової грамотності та боротьби з насильством. Як тепер будуть виживати ті, хто тільки приїжджає?»
Аналогічну тривогу висловлює Марина Байдюк, виконавча директорка United Help Ukraine (UHU):
«Ми розширювали програми, навчали нових терапевтів, проводили тренінги для підлітків. Але без фінансування це все згортається. І буде потрібно покоління, щоб відновитися — житло, здоров’я, психіка, освіта».
Люди з інвалідністю — без догляду, діти — під землею
Ще один удар припав на установи для людей з особливими потребами. Інтернат у Львівській області, який раніше приймав до 150 осіб, після початку повномасштабного вторгнення прийняв ще 200 переселенців. З підтримкою USAID вдалося відремонтувати будівлю і вмістити понад 300 людей. Тепер ця інфраструктура — під загрозою.
У Харкові, всього в 30 км від російського кордону, діти навчаються в укриттях, обладнаних за підтримки USAID. Це дозволяє зберігати освітній процес навіть під обстрілами. Якщо фінансування остаточно припиниться — під загрозою опиниться не лише безпека, а й майбутнє цих дітей.
Збитки навіть при відновленні: бюрократія затримує порятунок
Попри судову заборону повного згортання USAID і спроби відновити доступ до систем, на реальне відновлення діяльності піде щонайменше 6–9 місяців. Про це попереджає Бойечко:
«Люди не можуть чекати. У нас немає пів року. Нам потрібна допомога зараз».
Чому це важливо знати
Скорочення USAID — не просто бухгалтерська операція або політичний сигнал. Це реальна загроза життю мільйонів людей, які вже пережили війну, втрату дому і рідних. Психологічна підтримка, дрова, укриття для дітей, допомога людям з інвалідністю — усе це вже сьогодні опинилося під загрозою. Рішення, яке у Вашингтоні виглядає як оптимізація витрат, в Україні означає замерзлі села, депресивні діти, покинуті літні люди.
Для союзників України — це сигнал, що глобальна підтримка не гарантована. А отже, виникає потреба в мобілізації зусиль на рівні міст-партнерів, приватних фондів і місцевих громад.

Медіаменеджер і автор-фрілансер з 1991 року. Займається креативним продакшном та розвитком медіа.
Усі статті автора →










