Водночас нинішня адміністрація продовжує публічно атакувати американську розвідку, що, на думку експертів, становить серйозну загрозу національній безпеці.

ЦРУ: висновки незмінні, але методи під питанням

Згідно з восьмисторінковим меморандумом ЦРУ від 26 червня, який отримали Bloomberg та Associated Press, агентство підтверджує: «немає жодної причини відмовлятися» від висновку 2017 року про те, що Володимир Путін «прагнув» перемоги Дональда Трампа над Гілларі Клінтон.

Цей висновок неодноразово підтверджували незалежні розслідування:

• Комітет Сенату з розвідки під керівництвом республіканця Марко Рубіо (2020)
• Спецпрокурор Роберт Мюллер (2019), який встановив, що «Росія втручалася на користь Трампа», а його кампанія «схвально сприйняла цю допомогу»

Новий документ, замовлений директором ЦРУ Джоном Реткліффом — призначенцем Трампа — критикує методологію початкового розслідування. Серед претензій:

• надто стислі терміни підготовки
• обмежений доступ до інформації
• «політично заряджене середовище», яке призвело до «нетипового аналітичного процесу»
• використання «непідтверджених» джерел, зокрема досьє Стіла

Політичний контекст розсекречення

Джон Реткліфф, колишній конгресмен-республіканець і критик спецпрокурора Мюллера, у своїх публічних заявах акцентує не на підтвердженні російського втручання, а на критиці попереднього керівництва розвідки.

«Тепер весь світ може побачити правду: Бреннан, Клеппер і Комі маніпулювали розвідданими та змушували замовкнути кар’єрних професіоналів — усе це, щоб дістатися до Трампа», — написав Реткліфф у соцмережі X.

Емілі Гардінг, колишня аналітик ЦРУ, в коментарі для Politico зазначає:

«Проблеми, висвітлені в цьому звіті, є надзвичайно звичайними. Це розкіш, коли аналітик не має стислих термінів».

Інший експерт додає: «Єдина причина оприлюднити це — політичні мотиви».

Систематичні атаки на розвідку

Публікація меморандуму вписується в ширшу картину атак адміністрації Трампа на розвідувальне співтовариство. Як пише у Foreign Policy Бретт М. Гольмґрен, колишній в.о. директора Національного контртерористичного центру, така поведінка має серйозні наслідки для національної безпеки.

Останні інциденти:

Травень 2025: Адміністрація звільнила двох керівників Національної розвідувальної ради після того, як їхній аналіз спростував зв’язок між урядом Венесуели та кримінальним угрупованням Tren de Aragua. Це твердження було ключовим для виправдання масових депортацій за законом про «ворожих іноземців».

17 червня 2025: В день ізраїльських ударів по Ірану Трамп на борту свого літака відкинув оцінку американської розвідки, згідно з якою Іран станом на березень не розробляв ядерну зброю. «Мені байдуже, що вона сказала», — заявив президент про директора національної розвідки.

Кінець червня 2025: Коли попередній звіт Розвідувального управління Міноборони (DIA) поставив під сумнів ефективність ізраїльських ударів по іранських ядерних об’єктах, які Трамп називав «знищенням», Білий дім перейшов у контратаку. Прессекретар назвала документ «категорично неправильним» і «явною спробою принизити президента», хоча згодом ЦРУ підтвердило лише «серйозні пошкодження» об’єктів.

Небезпечні наслідки

За словами Гольмґрена, публічне приниження розвідувальних звітів має три критичні наслідки:

1. Ефект охолодження аналітики Аналітики бояться представляти об’єктивні висновки, що суперечать політиці адміністрації. Нещодавно особи дискредитованих аналітиків були розкриті, а прихильники адміністрації піддали їх нападкам в інтернеті.

2. Підрив міжнародної довіри Коли американський президент ставить під сумнів власні спецслужби, це знецінює американську розвідку в очах світу та послаблює її вплив як інструменту дипломатії.

3. Моральний занепад і відтік кадрів Постійні атаки прискорюють відхід досвідчених, аполітичних державних службовців, чия робота особливо важлива з огляду на нагальні загрози.

«Конструктивна приватна критика набагато ефективніша за публічне паплюження», — підкреслює Гольмґрен.

Чому це важливо знати

Ситуація має пряме значення для української безпеки з кількох причин:

По-перше, підрив довіри до американської розвідки може призвести до недооцінки російської загрози. Якщо аналітики боятимуться подавати «незручну» інформацію про дії Кремля, це залишить США непідготовленими до нових агресивних кроків Москви.

По-друге, ослаблення авторитету американської розвідки на міжнародній арені ускладнить координацію зусиль союзників у протидії російській агресії.

По-третє, політизація розвідувальних оцінок може вплинути на рішення щодо військової та економічної підтримки України, особливо якщо об’єктивна інформація про загрози буде придушуватися з політичних міркувань.

В умовах триваючої війни незалежна й чесна оцінка загроз американською розвідкою є критично важливою для міжнародної підтримки України. Якщо ж політичний тиск змусить аналітиків до самоцензури, це поставить під загрозу не лише американську, а й глобальну безпеку.