Біочар — маловідомий герой кліматичної боротьби, який має потенціал змінити правила гри

Більшість людей, почувши про «чорне золото», думають про нафту — головне джерело збагачення XX століття, яке одночасно стало джерелом глобальної кліматичної кризи. Але у XXI столітті на горизонті з’явився новий вид чорного золота — біочар (англ. biochar), матеріал із великою обіцянкою для майбутнього планети.

Журналістка Bloomberg Opinion Лара Вільямс закликає: «Світ має стати більш оптимістичним щодо біочару» — не лише як продукту, але як цінного інструмента вилучення вуглецю з атмосфери.

Що таке біочар і як він працює

Біочар — це вуглецева речовина, отримана шляхом піролізу, тобто термічної обробки органічного матеріалу в умовах без доступу кисню. У результаті виходить чорний вуглецевий матеріал, який містить стабільний вуглець і може зберігати CO₂ протягом сотень років, запобігаючи його потраплянню в атмосферу при розкладанні органіки.

Якщо би органічні відходи просто перегнили — вони б випустили CO₂. А з біочаром це вуглець зберігається надовго. Це ключовий механізм вуглецевої негативності.

Найефективніший спосіб вилучення вуглецю вже тут

За даними платформи CDR.fyi, яка відстежує ринок вуглецевих технологій, у 2024 році біочар склав 86% усіх реальних поставок вуглецевих кредитів (тобто — уже фактично вилученого і зафіксованого CO₂). Інші способи, такі як DAC (direct air capture) і BECCS, хоча й можуть утримувати вуглець тисячоліттями, набагато дорожчі і менш доступні.

Біочар — найдешевший спосіб вилучення вуглецю на ринку добровільних вуглецевих кредитів. Саме його варто масштабувати.

Глобальні приклади: Бразилія, Данія, Велика Британія

• Бразилія: стартап Residual почав розгортання біочарових установок, використовуючи біомасу з агросектору та целюлозно-паперових фабрик.
• Китай: виробляє гігантські піролізні установки.
• Данія: має національну стратегію біочару.
• Велика Британія: найбільший проєкт — спільне підприємство A Healthier Earth та Pyreg GmbH на 9,000 тонн біочару на рік.

Водночас, маленькі приватні ініціативи відіграють ключову роль. Наприклад, фермерський проєкт у Шропширі (900 тонн/рік) або пілотна установка Restord Ltd у Корнуолі, яка щорічно нейтралізує близько 100 тонн CO₂.

Три шляхи монетизації біочару

1. Вуглецеві кредити — вже зараз легко продаються на добровільному ринку.
2. Фізичний продукт — біочар можна використовувати:
   • у бетоні та асфальті;
   • у сільському господарстві (покращення ґрунтів);
   • як замінник торфу в горщиках;
   • для контролю аміаку у пташниках;
   • для фільтрації води;
   • як заміну вугіллю у металургії.
3. Зелена енергія — піроліз виробляє тепло, яке можна конвертувати в електрику.

Бюрократія і виклики масштабування

У Великій Британії наразі заборонено використовувати біочар з відходів на сільськогосподарських землях — через відсутність регламентованої системи класифікації. Це перекриває шлях для наймасовішого, найдешевшого і найекологічнішого типу біочару — з відходів деревини та зеленого сміття.

Наявність чіткої системи градацій і прийнятних джерел — критично важлива для зростання галузі.

Європа вже має добровільну систему сертифікації біочару, яку можна адаптувати на національному рівні.

Уроки з Drax: як не треба

Компанія Drax Group, що займається BECCS, отримала штраф у £25 млн ($33 млн), коли з’ясувалося, що спалює пелети з канадського первісного лісу, замість легального біомасового джерела. Це вкотре підтверджує: важливе не лише що ми спалюємо, а й звідки це взяли.

Чому це важливо знати

Біочар — це реальний інструмент кліматичної дії, який:

• працює вже зараз;
• не вимагає мільярдних інвестицій у дорогі установки DAC;
• може масштабуватись за рахунок місцевої біомаси та зелених відходів;
• має мультипродуктовий потенціал — кредит, матеріал і енергія.

«Біочар — це як цибуля: має багато (смачних?) шарів», — сказав один з британських розробників.

У той час, як світ захоплюється високотехнологічними рішеннями, біочар вже вилучає мільйони тонн CO₂, залишається найдешевшим і найпрактичнішим засобом.