Гренландія, Північний морський шлях, рідкоземельні метали й контроль над кліматичними артеріями — саме за це зараз змагаються Трамп і Путін. За лаштунками гучних заяв — геоекономіка XXI століття.

«Нам потрібна Гренландія. Ми повинні її отримати». Цю фразу Дональд Трамп повторює з моменту повернення до Білого дому у січні 2025 року. І щоразу вона викликає жорстку реакцію як з боку уряду Гренландії, так і з боку Данії. Однак цього разу президент США має намір і ресурси, аби спробувати реалізувати цей сценарій — через прямий тиск, фінансові пропозиції та залучення армії союзників, пише L’Express.

Нещодавній візит віцепрезидента США Джей Ді Ванса до бази Pituffik у Гренландії лише підтверджує стратегічні наміри Вашингтона. І хоча публічно йдеться, що «сили не знадобиться», насправді йде активна фаза змагання за Арктику.

👉 Два рівні гри: безпека та бізнес

1. Безпека. Гренландія — це ключовий елемент протиракетного щита США, збудованого ще в роки Холодної війни. Розташування дає змогу контролювати траєкторії міжконтинентальних ракет РФ. Трамп посилається саме на цю функцію, коли каже: «Це забезпечує безпеку США й усього світу».

2. Бізнес. Менш публічно, але куди вагоміше — це економічний потенціал Арктики. Особливо після потепління, яке відкрило нові морські маршрути, і прискореного розвитку технологій, що потребують рідкоземельних елементів.

👉 Дивний паралелізм: Путін і Трамп хочуть одного й того самого?

У рамках перемовин у Ер-Ріяді щодо війни в Україні дипломати США і РФ, за кулісами, обговорювали Арктику. Жодних офіційних деталей не розголошено, але джерела вказують: йшлося саме про доступ до ресурсів і координацію присутності у північних регіонах.

У п’ятницю Путін публічно назвав встановлення контролю над Гренландією «серйозним проєктом» і додав, що Росія відкрита до співпраці у регіоні як із «дружніми країнами», так і з «заходом, якщо той зацікавлений».

Паралельно Трамп, уже не вперше, виступає за повернення Росії до SWIFT, скасування санкцій та реабілітацію Москви як глобального економічного партнера. Його підхід до Росії — відверто транзакційний, із фокусом на вигоді.

👉 Нові шляхи, нові гравці: Арктичний канал замість Суецького?

Через танення криги відкриваються нові морські маршрути, зокрема Північний морський шлях, яким Росія транспортувала рекордні 37,9 млн тонн вантажів у 2024 році. Про це заявив Володимир Панов, представник держкорпорації «Росатом».

«Це рекорд», — наголосив він. — «Ми конкуруємо із Суецьким каналом».

Наразі головними користувачами нової траси є Китай і країни Південно-Східної Азії. Проте маршрут залишається дорогим — через потребу в атомних криголамах і брак інфраструктури.

Китайський логіст Ке Джін прямо заявив, що відсутність великих портів у зоні Арктики — головна перешкода розвитку.

👉 Гренландські надра: найцінніший приз

Іще з 2009 року Гренландія має автономію у сфері надрокористування. Але саме це і зробило її об’єктом міжнародного лобізму.

Рідкоземельні метали, титан, рубіни, анортозит — усе це потрібно не лише США, а й Європі та Китаю. З 2019 року американці мають меморандум про співпрацю у видобутку. У 2023-му Євросоюз підписав власну угоду. Гренландія може постачати 25 із 34 стратегічно важливих мінералів, визначених ЄС.

«Країни все краще розуміють, що не можна залежати від Китаю щодо рідкоземельних ресурсів», — наголосила Дітте Брассо Сьоренсен, заступниця директора аналітичного центру Europa.

👉 Перешкоди на шляху: реальність проти амбіцій

Попри фантастичні плани, у Гренландії нині працюють лише дві шахти — рубінова й анортозитова. Уран видобувати заборонено — це закріплено на рівні законодавства. Гідроенергетика стала пріоритетом замість нафти й газу, розвідка яких зупинена.

«Клімат, охоронні зони, нестача цифрової інфраструктури — усе це робить розробку дуже дорогою», — зазначає Сьоренсен.

Чому це важливо знати

Боротьба за Арктику — це не футуристичний сюжет. Це центральний геоекономічний конфлікт наступних десятиліть. І саме тут політичні інтереси Трампа та Путіна дивним чином перетинаються — обидва прагнуть зменшити вплив Європи й Китаю, домінувати в регіоні й експлуатувати надра під прикриттям геополітики.

Для України ця динаміка має стратегічне значення. Якщо Трамп зможе «нормалізувати» Росію в обмін на ділові проєкти в Арктиці — він може зняти санкції, послабити тиск на Москву і зруйнувати західну єдність.