Виступаючи перед міжнародними делегаціями, він пообіцяв «постійну підтримку сирійського народу» та висловив «рішучість сприяти миру, надії та розвитку для кращого майбутнього».

Ця конференція стала символічним дебютом для принца Рахіма на міжнародній арені після того, як він успадкував титул Ага-хана 4 лютого 2025 року. Його батько, принц Карім Ага-хан IV, керував ісмаїлітською громадою безпрецедентно довго – майже 67 років, ставши одним із найвпливовіших релігійних лідерів сучасності.

Невелика спільнота з великим впливом

Ага-хан V сьогодні очолює близько 12–15 мільйонів послідовників ісмаїлітської гілки шиїтського ісламу, розпорошених у понад 35 країнах світу. Хоча ця громада становить менш ніж 1% від загальної кількості мусульман, її вплив на світові процеси важко переоцінити.

За словами професора релігієзнавства Халіла Андані, ісмаїліти завжди мали непропорційно великий політичний, інтелектуальний і фінансовий вплив. «Навряд чи знайдеться аспект ісламу, особливо на ранніх етапах його розвитку, на який ісмаїлізм не вплинув би тим чи іншим чином», — цитує Foreign Policy слова експерта, який посилається на відомого ірансько-американського вченого Сейєда Хосейна Насра.

Спадкова влада: від Персії до сучасної дипломатії

Історія титулу «Ага-хан» (що означає «вождь вождів» або «головний командир») бере початок з 1817 року, коли шах Персії дарував це звання 46-му спадковому імаму Хасану Алі Шаху. Цей момент став поворотним для ісмаїлітської спільноти — імамат трансформувався з суто релігійного інституту в адміністративну структуру з ознаками державності.

В ісмаїлітській традиції імам — не просто духовний наставник, а абсолютний авторитет, який регулює всі аспекти життя своїх «муридів» (послідовників, пов’язаних клятвою): від релігійних вірувань, практик та етичних норм до питань шлюбу, розлучення, пожертв та лідерства в громаді.

Перший Ага-хан не обмежився духовним впливом — він став губернатором іранської провінції Керман. Згодом, завдяки стратегічному альянсу з Британською імперією, він поширив свій вплив на території сучасних Афганістану та пакистанської провінції Сінд.

Критичним моментом в інституціоналізації влади Ага-хана стала «Справа Ага-хана» 1866 року, коли британський колоніальний суд офіційно визнав його авторитет над громадою кходжа в Бомбеї. Це судове рішення не лише закріпило релігійний статус імама, але й надало йому юридичні повноваження, створивши прецедент визнання транснаціональної релігійної влади світськими державами.

Формування глобального впливу: від політики до філантропії

Ага-хан III: архітектор політичного ісламу

Інститут імамату досяг безпрецедентного впливу на початку XX століття завдяки діяльності Ага-хана III, Султана Мухаммада Шаха. У 1885 році, у віці лише 7 років, він успадкував титул від свого батька і згодом здобув освіту в престижних британських закладах.

Ага-хан III виявився не просто духовним лідером, а й візіонером політичної участі мусульман. У 1906 році він допоміг заснувати Всеіндійську мусульманську лігу — політичну партію, яка захищала інтереси 80 мільйонів мусульман Британської Індії. Він був її першим президентом до 1912 року, а згодом, у 1932 році, представляв Індію в Лізі Націй, ставши президентом її 18-ї асамблеї (1937–1938).

Сучасники описували його як унікальну фігуру — одночасно духовного наставника, аристократа-космополіта та політичного стратега, що не належав жодній нації чи державі. Саме він заклав ідею ісламського гуманізму, що органічно поєднує духовність, політичну участь та модернізацію.

Ага-хан IV: від гламуру до глобального розвитку

Коли в 1957 році імамат очолив 20-річний Карім Ага-хан IV, мало хто міг передбачити, що він керуватиме громадою майже сім десятиліть і трансформує імамат у глобальну інституцію розвитку.

Його публічний образ часто асоціювався з життям міжнародного плейбоя — яхти вартістю $25 мільйонів, приватний острів на Багамах, кінний спорт, світські заходи в Монако. Однак справжня спадщина Ага-хана IV — створення безпрецедентного механізму «м’якої сили» — Мережі розвитку Ага-хана (AKDN).

Сьогодні AKDN — це транснаціональна структура, що охоплює понад 30 країн, має понад 1000 програм та 96 000 працівників. Вона працює в найрізноманітніших галузях: від лікарень, освітніх закладів, сільськогосподарських ініціатив і клінік до музеїв, культурних центрів та університетів Ага-хана.

Унікальність фінансової моделі AKDN полягає в тому, що вона не залежить від традиційних мусульманських пожертв (закяту, що становить 2,5% річного статку). Натомість ісмаїліти практикують дасонд — щорічні внески в розмірі 10-12,5% чистого доходу, що йдуть на потреби громади, інвестиції та інституційні витрати. Статки родини Ага-ханів оцінюються в межах від $800 мільйонів до $13 мільярдів і походять з успадкованих фондів, інвестицій у нерухомість і туризм, а також відомого бізнесу з розведення коней.

Політична вага без держави: дипломатія нового типу

Феномен Ага-хана у сучасному світі унікальний тим, що він демонструє нову модель міжнародного впливу — без території, але з реальною владою. Імамат ісмаїлітів визнано як юридичну особу в кількох країнах, що надає йому безпрецедентний статус серед релігійних інституцій.

Ага-хан — один з небагатьох лідерів без територіального правління, якому надаються державні почесті. Цей специфічний статус проявляється в конкретних інституційних формах. Наприклад, у Канаді, де проживає близько 80 000 ісмаїлітів, у 2008 році було створено Делегацію Ісмаїлітського Імамату — фактично дипломатичне представництво в столиці країни. Рік потому Ага-хан IV став п’ятою особою, яка отримала почесне канадське громадянство.

Наднаціональний характер імамату зміцнився у 2015 році, коли було відкрито офіційну резиденцію в Лісабоні, Португалія. Ця резиденція стала символом інституційної незалежності та глобального характеру дипломатії Ага-хана.

«Роль імамату — це тиха, дуже практична форма дипломатії», — пояснює релігієзнавець Халіл Андані. Ця дипломатія спирається не на державний суверенітет, а на мережу впливу, створену через гуманітарні проєкти, освітні ініціативи та культурну діяльність.

Шарік Сіддікі, директор Ініціативи мусульманської філантропії в Університеті Індіани, підкреслює, що далекосяжні ресурси Ага-хана формують особливий тип присутності в міжнародних справах: «Будь-яка філантропія — це форма впливу, чи не так? Коли ви хочете зробити світ кращим, ви використовуєте свої ресурси, щоб допомагати і показувати, що вам не байдуже, що ви є інструментом добра в ширшому суспільстві».

Особливість Мережі розвитку Ага-хана полягає в її здатності акумулювати та спрямовувати багатство ісмаїлітів з усього світу в централізовану, систематичну силу. Це дозволяє втілювати ісламські практики в неоліберальному світовому порядку, створюючи модель впливу, яка функціонує поза традиційними державними структурами.

Дипломатія у кризових зонах: Афганістан, Сирія, Таджикистан

Реальна вага впливу Ага-хана найяскравіше проявляється у конфліктних регіонах, де традиційні міжнародні організації часто безсилі. Мережа розвитку Ага-хана (AKDN) має унікальну здатність працювати в умовах, які інші інституції вважають надто складними чи небезпечними.

Показовий приклад — Афганістан після повернення до влади Талібану в 2021 році. Коли більшість міжнародних організацій згорнули свою діяльність, AKDN залишилася однією з небагатьох, що продовжили працювати. Попри те, що ісмаїліти становлять невелику меншину в країні, з 2002 року AKDN інвестувала мільйони доларів у масштабні програми сільського розвитку.

«Демократичні чи авторитарні уряди та нації — не має значення, — пояснює Айсо Мілікбеков, який працював з AKDN у Кенії та Центральній Азії. — Мета полягає у знаходженні та сприянні миру. Потім можна вирішувати інші питання екстремізму, економіки, політики, культури тощо».

Особливо вражаючу роль зіграв Ага-хан IV у Таджикистані, де в 1992 році спалахнула громадянська війна після того, як переважно ісмаїлітське населення автономного регіону Гірничий Бадахшан проголосило незалежність. Тоді імам використав свій авторитет і ресурси, надаючи продовольчу та гуманітарну допомогу, а також активно сприяючи припиненню конфлікту.

Дослідження Шеніли Ходжа-Мулджі з Джорджтаунського університету показують, що лідерство Ага-хана надихає ісмаїлітів у всьому світі відбудовувати своє життя та громади після переміщень, вимушеної міграції та переслідувань. Це робить інститут імамату особливо актуальним у часи, коли релігійні спільноти часто розглядаються як консервативні сили, що ведуть до нетерпимості, а не працюють на «світське» благо.

Поява Ага-хана V на конференції в Брюсселі щодо Сирії у 2025 році демонструє спадкоємність стратегії імамату: уникати безпосередньої участі в урядових механізмах, але здійснювати глибинний вплив через гуманітарну допомогу, освіту та розбудову інституцій. Ця модель «м’якої сили» дозволяє залишатися впливовим гравцем навіть у найскладніших геополітичних контекстах.

Ідеологічна платформа імамату: від традиції до сучасного світу

Іслам як джерело ліберальних цінностей

Особливість ісмаїлітського підходу до релігії полягає в унікальній здатності поєднувати давню теологічну традицію з викликами сучасного світу. Канадський дослідник Мохаммад Міралі у своїй книзі «Віра і Світ: Сучасна ісмаїлітська соціально-політична думка» зазначає, що сучасна ісмаїлітська філософія здатна інтерпретувати ліберальні цінності — демократію, плюралізм, філантропію та освіту — як сучасні прояви вічних коранічних принципів і обов’язкових вчень шиїтських імамів.

Протягом майже семи десятиліть свого лідерства Ага-хан IV неодноразово артикулював принципи ліберального демократичного плюралізму як найкращий спосіб реалізації свого подвійного мандата: покращення як духовного, так і матеріального життя своїх послідовників та їхніх суспільств.

Він вірив, що інституціоналізація сучасних ліберальних цінностей через імамат і Мережу розвитку Ага-хана (AKDN) є невід’ємною частиною етичного ісламського життя у XX та XXI століттях. Часто підкреслював, що його діяльність керується «космополітичною етикою» ісламу. Завдяки цьому AKDN стала практичним, інституційним втіленням фундаментальних етичних принципів ісламу: співчуття, щедрості, інклюзивності, ясного розуму, знань і відкриттів.

Одним із конкретних проявів цього підходу стало заснування у 2017 році Глобального центру плюралізму в Оттаві (Канада). Створення цієї інституції відображало стурбованість Ага-хана IV зростанням екстремізму та нетерпимості у світі та його прагнення просувати плюралізм як альтернативну модель суспільного розвитку.

Ага-хан V: спадкоємність і трансформація

Принц Рахім Ага-хан V розпочинає своє лідерство в епоху, коли роль транснаціональних інституцій у світовій політиці стрімко зростає, часто перевершуючи вплив традиційних держав. Його історичне завдання полягає в тому, щоб адаптувати тисячолітню духовну спадщину до викликів глобалізованого світу XXI століття.

«Ми очікуємо, що новий Ага-хан продовжить modus operandi свого батька, — прогнозує релігієзнавець Халіл Андані. — Ми сподіваємося, що він стане чудовим прикладом того, як стародавні теологічні ідеї та філософські принципи можуть бути втілені для практичної користі людей у всьому сучасному світі».

Характер імамату, що поєднує наднаціональну структуру, міжнародні та локальні ради з офіційною резиденцією в Лісабоні, іноді робить його більш схожим на транснаціональну корпорацію, ніж на державу чи релігійну спільноту. AKDN здійснює свою діяльність на благо своїх міжнародних членів, незалежно від того, який уряд перебуває при владі, і без турботи про кінцевий політичний результат.

Цей характер може зробити ісмаїлізм і Ага-хана уособленням майбутнього, де організації та суб’єкти поза межами національної держави відіграватимуть дедалі більшу роль у міжнародних відносинах.

Чому це важливо знати

Феномен Ага-хана та ісмаїлітського імамату виходить далеко за межі релігійного контексту, демонструючи, як духовна та культурна спадщина може трансформуватися у потужну систему м’якої сили, що ефективно діє поза національними кордонами. Це особливо актуально в сучасному світі, де традиційні державні та міжнародні інституції часто стикаються з кризою легітимності та ефективності.

У той час як релігійні лідери нерідко асоціюються з консерватизмом, догматизмом і відчуженням від сучасних проблем, імамат ісмаїлітів функціонує як справжня лабораторія глобальної етики, що органічно поєднує релігійні цінності з відповідями на найгостріші виклики XXI століття — від зміни клімату до міжрелігійного діалогу та подолання крайньої бідності.

Уроки для України: транснаціональна солідарність і суб’єктність

Для України, яка після повномасштабного вторгнення Росії активно розбудовує нові моделі міжнародної солідарності, посилює автономію громадянського суспільства та утверджує власну суб’єктність на світовій арені, досвід ісмаїлітів становить особливу цінність.

Українське суспільство, подібно до ісмаїлітської спільноти, демонструє, як народ може мобілізуватися навколо спільних цінностей та ідей, створюючи ефективні структури допомоги, підтримки, освіти й культурного розвитку не лише через державні механізми, а через горизонтальні зв’язки, що спираються на моральний мандат та взаємну довіру.

Особливо важливим є досвід роботи в кризових регіонах: здатність зберігати присутність і продовжувати гуманітарні програми навіть у найскладніших обставинах, адаптуючись до різних політичних режимів, але не поступаючись своїми принциповими цінностями.

Майбутнє глобального управління: ідеї, авторитет, ресурси

Модель впливу, яку демонструє імамат, може бути прообразом майбутнього глобального управління, де ключовими суб’єктами стають не лише традиційні держави та міжнародні організації, а й лідери та інституції нового типу — без власної території, але з потужними ідеями, моральним авторитетом та значними ресурсами.

У світі, де технології та глобальні комунікації роблять традиційні кордони все більш умовними, подібні транснаціональні структури можуть виявитися ефективнішими у вирішенні складних проблем людства, ніж класичні державні утворення з їхньою неповороткою бюрократією та національним егоїзмом.

Приклад імамату ісмаїлітів підказує, що майбутнє міжнародної політики може належати тим, хто зуміє гармонійно поєднати цінності й традиції минулого з інноваційними підходами до викликів сучасності, створюючи інклюзивні інституції, що діють не заради політичної влади, а заради спільного блага.