Корисний контент у соцмережах програє алгоритмам популярності
Дослідники вивчили, чому справді корисний контент у соціальних мережах отримує значно менше уваги, ніж розважальні або провокативні публікації, повідомляє Phys.org у липні 2026 року. В основі проблеми — алгоритми платформ, які просувають дописи, що збирають більше лайків і переглядів, а не ті, що несуть реальну цінність для користувачів: інформацію про здоровʼя, науку та соціальні питання.

Найважливіше про Київ — у Telegram
Тривоги, тарифи, транспорт — коротко і без спаму
Алгоритми визначають, що бачать люди
Показовий приклад — користувачка на ім’я Емі, яка публікує контент в Instagram. Вона знає: фотографія в бікіні може зібрати тисячі переглядів, тоді як пост про реалії життя зі стомою (отвором у черевній стінці, через який відходи виводяться в спеціальний пакет) охопить набагато менше людей. Хоча саме другий тип контенту може бути вкрай важливим для тих, хто стикається з подібним станом здоров’я або доглядає за такими пацієнтами.
«Я потрапляю в пастку гри з цифрами», — визнає Емі, описуючи тиск, який справляють показники залученості на рішення про те, що публікувати. Це явище демонструє, як метрики платформ формують поведінку авторів контенту та, зрештою, визначають, яка інформація доходить до широкої аудиторії.
Рекомендаційні системи як фільтр суспільно важливої інформації
Дослідження показує, що рекомендаційні алгоритми соціальних мереж систематично відфільтровують контент, який не генерує достатньої «залученості» у вигляді лайків, коментарів і репостів. Натомість у пріоритеті опиняється те, що викликає емоційні реакції — нерідко за рахунок глибини та достовірності.
Це створює структурну проблему: автори, які хочуть поширювати корисну, але менш видовищну інформацію — про здоров’я, науку, соціальні питання — змушені або адаптуватися до логіки алгоритмів, або змиритися з мінімальним охопленням. Фактично платформи формують невидимий редакційний відбір, керуючись не суспільною цінністю контенту, а його здатністю утримувати увагу якомога довше.
Таким чином, рішення про те, яка інформація стає видимою для мільйонів людей, приймають не редактори чи самі користувачі у свідомому виборі, а автоматизовані системи, оптимізовані під комерційні показники платформ.
Чому це важливо знати
Для українських користувачів соціальних мереж ця проблема має особливий вимір: в умовах інформаційної війни алгоритми, що просувають емоційно заряджений контент на шкоду фактичному, можуть посилювати поширення дезінформації та пропаганди — раніше ми детально розбирали, як зграї ШІ-агентів маніпулюють демократією саме через ці механізми. Розуміння того, як рекомендаційні системи формують інформаційний простір, є важливим для критичного сприйняття того, що ми бачимо в стрічках соціальних мереж.
Раніше ми писали
Ми також розповідали, скільки сміливців потрібно, щоб зупинити спіраль самоцензури в інформаційному просторі.
За матеріалами Phys.org
Віталій Гринчук — журналіст і медіаменеджер із семирічним досвідом у медіагалузі. Має гуманітарну освіту, яка формує його підхід до роботи з текстом, контекстом і аудиторією. За роки практики пройшов шлях від журналіста до управлінця — поєднує редакційне мислення з розумінням медіапроцесів зсередини.
Усі статті автора →







