Хто такі покоління Z

Поколінням Z називають тих, хто народився з 1997 по 2012 рік. У 2026 році наймолодшим із них виповнюється 14 років, найстаршим — 29. Тобто це і школярі, і молоді люди, які вже працюють.

Кожне покоління проходить через бурхливий час, коли дорослішає. Але, за словами Аліни Косми, тиск на покоління Z інший. І, схоже, він охоплює значно більше сфер життя.

Сучасна молодь мусить пробиратися крізь складне сплетіння очікувань. Ось із чим їй доводиться мати справу:

• тривоги через зміну клімату;
• проблеми з психічним здоров’ям;
• тиск через навчання;
• дороге житло;
• непевність щодо роботи та економічна незахищеність.

Щоб зрозуміти розчарування молоді, зокрема й на протестах по всій Європі, мало дивитися лише на особистий досвід окремих людей. Потрібно бачити суспільні умови, в яких вони ростуть.

«Буря і натиск»: старе уявлення про підлітків

Довгий час підлітковий вік вважали періодом «бурі і натиску» (storm and stress). За цим стояла віра, що кожен підліток неминуче проходить через емоційні бурі. А ще — через конфліктну поведінку і кризу ідентичності, тобто болісні пошуки відповіді на питання «хто я?».

Останнім часом це уявлення дедалі частіше ставлять під сумнів. Тепер підлітковий вік бачать не лише як смугу труднощів і потрясінь. Це також час можливостей, шансів і зростання.

Проте чи вдасться ці можливості використати, дуже залежить від середовища, де росте людина. Це як із насінням: те саме зерно в доброму ґрунті дасть міцну рослину, а на камені ледве проросте.

Дедалі більше даних свідчать: підлітковий вік — критично важливий етап розвитку. Від нього багато в чому залежать здоров’я і добробут людини в майбутньому. А ще дедалі ширше визнають, що цей період не закінчується разом із підлітковими роками. Він заходить далеко за двадцятиріччя.

Чому школярам стало важче вчитися

Сучасна молодь росте під сильнішим тиском, ніж її батьки в тому ж віці. І тисне часто з кількох боків одночасно.

Один із цих боків — школа. Це видно з великого міжнародного опитування школярів про їхнє здоров’я і самопочуття. Його проводять під егідою Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Англійська назва — Health Behaviour in School-aged Children, тобто «Поведінка дітей шкільного віку щодо здоров’я». За даними опитування, з 2002 по 2022 рік навчання в багатьох країнах дедалі сильніше тиснуло на учнів.

Двадцять років — це ціле покоління. Ті, кому у 2002 році було 15, у 2022-му вже мали 35. Дехто з них сам привів дітей до школи.

Найбільше навчання тисне на дівчат. У 2022 році про це казали майже дві третини 15-річних дівчат і менше ніж половина хлопців. Уявімо клас, де 15 дівчат і 15 хлопців. Серед дівчат тиск відчували б майже десятеро, а серед хлопців — не більше семи.

Опитування помітило ще одну тривожну зміну: підлітки стали менше відчувати підтримку родини та друзів-однолітків. Виходить, вимог дедалі більше, а того, що допомагає їх витримати, — менше. Це як рюкзак, який із кожним роком важчає, а лямки на ньому тоншають.

Успіх як особиста справа — і вічна сцена соцмереж

У багатьох середовищах посилилися й очікування батьків, і їхня критика. Успіх усе частіше подають як особисту відповідальність людини. Тобто досяг — твоя заслуга, не досяг — твоя провина. Водночас конкуренція в освіті стала жорсткішою.

До цього додаються соцмережі. Вони можуть посилювати соціальне порівняння — звичку оцінювати себе, порівнюючи з іншими. Досягнення, зовнішність і спосіб життя молодої людини постійно опиняються під прискіпливими поглядами публіки.

Це нагадує іспит, який ніколи не закінчується, а оцінки за нього бачать усі знайомі. Тож багатьом молодим людям майже ніколи не дають перепочити: від них постійно чекають результатів.

Гроші, житло і робота

Ще один шар тиску — економічний. Серед найбільших тривог молоді — зростання вартості життя, дорога вища освіта і непевність щодо майбутньої роботи.

Ось кілька цифр, які наводить Аліна Косма:

• у Європейському Союзі 40% молодих людей дуже турбує зростання цін і вартості життя — це четверо з кожних десяти;
• в Ірландії, за даними національних опитувань 2026 року, близько 70% підлітків розглядають еміграцію заради кращих умов життя — тобто приблизно семеро з десяти;
• у Нідерландах понад 20% учнів середніх шкіл переживають, чи зможуть колись дозволити собі власне житло. У класі з 30 учнів це більше ніж шестеро.

Ви ще навіть не закінчили школу, а вже сумніваєтеся, чи матимете колись свій дім. Чи легко за таких думок спокійно готуватися до контрольної?

Чому молодь тривожиться через клімат

Сучасна молодь росте на тлі кліматичної кризи, яку стає все важче не помічати. Молоді люди раз у раз чують попередження про короткострокові й довгострокові наслідки зміни клімату. Саме їхнє покоління відчує ці наслідки непропорційно сильно. І вони це знають.

У декого це викликає тривогу, неспокій, смуток, гнів і відчуття безсилля. Їх тривожить і руйнування довкілля, і власне майбутнє. Аліна Косма наголошує: така реакція на справжню глобальну загрозу може бути раціональною і цілком зрозумілою.

Особливо важкими ці тривоги робить відчуття, що рішення про їхнє майбутнє часто ухвалюють без їхньої реальної участі. І без урахування їхніх потреб. Авторка називає це замкненим колом міжпоколінної несправедливості. Так називають ситуацію, коли одне покоління ухвалює рішення, а наслідки лягають на плечі іншого. Цю проблему, на її думку, треба визнати і почати розв’язувати.

Уявіть, що правила гри, в яку вам доведеться грати все життя, пишуть без вас. Коли людина відчуває, що майже не може вплинути на важливе для себе, може з’явитися розчарування.

Психічне здоров’я молоді: справа не лише в смартфонах

Дані з багатьох країн свідчать: психічне здоров’я покоління Z гірше, ніж було в попередніх поколінь. Картина в різних країнах і культурах відрізняється. Але масштабні дослідження показують, що молоді люди дедалі частіше переживають емоційний дистрес — сильне душевне напруження — і мають психологічні труднощі.

Коли про це говорять публічно, причину зазвичай шукають у самій молоді. Мовляв, вона забагато часу проводить перед екранами, менш стійка і гірше справляється з буденними проблемами. Ці чинники справді можуть впливати. Але пояснюють вони далеко не все.

Психічне здоров’я залежить не лише від особистого досвіду людини, а й від середовища, де вона живе: суспільного, економічного, культурного. Тому зростання психологічних проблем не варто списувати на особисту слабкість кожного. Це радше реакція на тиск, який суспільство чинить на молодих людей, поки вони дорослішають.

Уявіть задушливий клас, де в багатьох учнів болить голова. Причина не в тому, що діти «слабкі». Просто час відчинити вікно.

Протест — це не лише розчарування

Утім, змальовувати покоління Z лише як тривожне і песимістичне було б помилкою. Протести щодо житла, освіти, кліматичної політики та економічної нерівності можуть виражати розчарування. Але вони також показують здатність діяти (agency) і бажання впливати на рішення про майбутнє.

Аліна Косма наводить результати опитування 2025 року, в якому взяли участь 6703 молоді людини з різних країн Європи. Це щорічне дослідження «Молода Європа» (Young Europe) німецького фонду TUI Foundation. Опитування провела компанія YouGov у квітні — травні 2025 року серед людей віком від 16 до 26 років.

Ось що з’ясувалося:

• у Німеччині 80% молодих респондентів вважають членство країни в ЄС добрим явищем — це четверо з п’яти. Роком раніше таких було 65%;
• у Франції цей показник зріс із 53% до 60%;
• дослідження також показало, наскільки важливо для молоді, щоб життя стало доступнішим за ціною.

Ці дані ставлять під сумнів уявлення, що сучасна молодь просто відсторонилася від суспільства. Молоді люди не сприймають тиск пасивно. Вони організовуються, ставлять під сумнів усталений порядок і шукають альтернативи.

Чи справді покоління Z важче, ніж їхнім батькам?

Труднощі, з якими стикається покоління Z, не зовсім нові. Нове в іншому: різні види тиску навалюються на молодь одночасно. До того ж перехід до дорослого життя став дуже непевним.

Аліна Косма пропонує не сперечатися, кому важче — сучасній молоді чи попереднім поколінням. Корисніше поставити інші питання. Яке суспільство ми пропонуємо молодим людям і як їм у ньому знайти свій шлях? І що зробити, щоб воно стало здоровішим, справедливішим і давало більше надії?

Раніше ми писали

• Протест без організатора: як тікток вивів французьку молодь на вулиці
• Як протестує покоління Z у Тунісі та Марокко
• Самотність і ізоляція: чому це не одне й те саме