Покровський монастир на Лук’янівці: історія обителі з першим рентгеном у Києві
Покровський монастир, розташований на Лук’янівці у Бехтеревському провулку, є одним із найбільших і найменш відомих широкому загалу архітектурних комплексів Києва. Обитель заснувала велика княгиня Олександра Петрівна — тітка імператора Миколи ІІ — у 1889 році. Попри масштабний собор, здатний вмістити понад дві тисячі людей, багато киян і гостей міста досі проходять повз, не знаючи його історії, сторінка у Facebook.

Як велика княгиня опинилася в Києві та навіщо заснувала монастир?
Олександра Петрівна приїхала до Києва після тяжкої травми — місто стало зупинкою під час лікування. Однак княгиня вирішила залишитися тут назавжди. У 1889 році вона заснувала Покровський монастир, а згодом прийняла чернецтво під іменем Анастасія.
Монастир від початку мав виражену соціальну місію. Він став одним із найбільших благодійних центрів Києва: тут діяли лікарня, безкоштовна аптека, притулки та амбулаторія. Обитель надавала допомогу незалежно від статку прихожан, що робило її важливим осередком міського життя кінця ХІХ — початку ХХ століття.
Де в Києві з’явився перший рентгенівський апарат?
Саме монастирська лікарня Покровської обителі стала місцем медичного прориву: у 1896 році тут встановили перший у Києві рентгенівський апарат. Це сталося лише через рік після того, як Вільгельм Рентген відкрив відповідне випромінювання — тобто монастир оперативно впровадив передові на той час технології в медичну практику.
Цей факт робить Покровський монастир не просто релігійною пам’яткою, а й важливою сторінкою в історії київської медицини та науки. Про подібні маловідомі факти з минулого міста, як ми раніше писали, Київ зберігає чимало несподіваних першостей — зокрема Київська біржа 1886 року теж має захопливу історію.
Як виглядає Миколаївський собор і що з ним сталося в радянські часи?
Головна споруда монастиря — Миколаївський собор — будувалася з 1896 до 1911 року. За початковим проєктом він мав 15 бань, а висота головної сягала близько 64 метрів. Собор міг вмістити понад дві тисячі людей, що ставило його в один ряд із найбільшими храмами міста.
У 1925 році монастир закрили радянські власті. У роки атеїстичної кампанії частину споруд і бань було втрачено — комплекс зазнав суттєвих руйнувань порівняно з первісним виглядом. Проте вже у ХХІ столітті бані собору відновили, повернувши будівлі частину колишнього силуету.
Сьогодні монастир діє, а його архітектурний ансамбль у Бехтеревському провулку лишається однією з помітних, хоча й не найбільш розрекламованих, пам’яток київської спадщини. Про архітектурні скарби Києва, які незаслужено опиняються в тіні — як-от «Пряничний будиночок» на Шовковичній — варто знати кожному, хто цікавиться містом.
Чому це важливо знати
Покровський монастир — живий приклад того, як релігійна споруда може одночасно бути пам’яткою архітектури, медичної історії та соціального служіння. Знання про такі місця формує повагу до міської спадщини та допомагає киянам і туристам відкривати Київ поза туристичними маршрутами. Збереження й популяризація подібних об’єктів — спільна відповідальність містян і міської влади.
Раніше ми писали
Як ми раніше писали, у Михайлівському монастирі відкрили музейно-археологічний простір — ще одна київська духовна споруда, що поєднує спадщину з сучасністю. Також ми розповідали про Київську біржу 1886 року — маловідому архітектурну пам’ятку у серці міста.
Віталій Гринчук — журналіст і медіаменеджер із семирічним досвідом у медіагалузі. Має гуманітарну освіту, яка формує його підхід до роботи з текстом, контекстом і аудиторією. За роки практики пройшов шлях від журналіста до управлінця — поєднує редакційне мислення з розумінням медіапроцесів зсередини.
Усі статті автора →









